Ледь не кожне місто та село в Україні має власну легенду (інколи й не одну), яка є не лише містичною, а й романтичною та захопливою. Деякі розповіді пов’язані з назвою, а деякі з районами та будівлями. Vinnytsia-future розповість найвідоміші легенди, які стосуються нашого міста.
Назва міста
Відома подільська фольклористка Є.В. Горб записала цікаву легенду, яка пов’язує назву обласного центру з річкою Вінничкою. Згідно з її розповіддю, написаною наприкінці 50-років двадцятого століття, на березі річки Буг оселився чоловік, який мав двох доньок – Вінничку та Вишеньку. Як тільки дівчата підросли, батько віддав їх заміж за працьовитих рибалок й побудував обидвом хати. Будинок Вишеньки був на правому березі Бугу, а Віннички на лівому березі. Жили усі сім’ї добре: засіювали жито, рубали ліс на дрова, орали поле. Проте, одного дня на цю територію увірвалися вороги, які хотіли взяти усіх в полон, а сестер-красунь продати у рабство. Оточені загарбниками дівчата вирішили, що краще загинути, аніж бути чиїмись рабинями. Тому, Вінничка першою вирішила спалити хату, а побачивши вогонь – те саме зробила й Вишенька. Обидва будинки згоріли повністю, як і сестри, які були всередині.
Минуло чимало років й на місце де жили дівчата прийшли нові жителі. Вони побачили попелища, дізналися про гірку долю Віннички та Вишеньки й назвали на їхню честь дві річечки, чиї води впадали у Буг. На березі з’явилася фортеця, а місто біля нього назвали Вінницею.
Психіатричний госпіталь
Лікарня для психічнохворих у Вінниці й досі є одним з наймістичніших об’єктів. Хоча б через те, у які способи “лікували” пацієнтів. Аби допомогти, як вважалося у ті часи, лікарі спускали кров хворим, завдавали болю опіками, чіпляли п’явок, не давали їсти та поїли оцтом. Також, пацієнтів прив’язували ременями, одягали гамівні сорочки та приковували кайданками.
На території психіатричного госпіталю є кладовище, на якому захоронені пацієнти та лікарі.
Це атмосферне місце приваблює туристів, які вірять в те, що душі хворих та закатованих людей й досі ходять по лікарні та її околицям.
Ставка Гітлера
Таємничий об’єкт, який вже більш ніж півстоліття викликає величезні сумніви, “усіяний” легендами.
Ставка Гітлера, який дуже хотів бути ближче до власних військових, розпочали будувати на початку Другої світової війни. “Wehrwolf” створювали взимку силами місцевих, полонених, спеціалізованих будівельних бригад.
У квітні 1942 року ставку Гітлера завершили, провели каналізацію, водопровідну та протипожежну систему. Проте, згідно з дослідженням науковців, опалення не було проведено. Тому, фашисти не мали тут залишатися на зимовий період.
“Wehrwolf” створили для підготовки до Сталінградської битви, але усе пішло не плану й німці вимушені були залишитися у ставці.
Перша легенда про таємний бункер під ставкою Гітлера з’явилася після оприлюднення власних згадок Фердинанда Зауербруха, німецького медика. У книзі чоловік настільки детально описував бункер під “Wehrwolf”, що науковці не розуміли, яким чином звичайний цивільний міг потрапити на закритий військовий об’єкт.
До речі, мемуари лікаря продали в Голівуд та згодом екранізували. А ось німецькі військовослужбовці, котрі залишилися живими після війни та були причетні до “Wehrwolf”, були дуже не задоволені такому розголосу, а засоби масової інформації спростовували слова Зауербруха.
У 1944 році, під час відступу німецької армії від Вінниці, було наказано знищити “Wehrwolf” й усі споруди підірвали та спалили.
Після звільнення Вінниці й завершення війни місце, де була ставка Гітлера, повністю дослідили працівники Народного комісаріату державної безпеки (КДБ). Проте, усі документи та доповіді приховані.
Територія ставки досліджується до тепер, але через те, що це дороговартісна робота – усе призупинено.
Відомо про бомбосховища (три), які були побудовані гітлерівськими військовими, про наземні приміщення. Проте, згідно з деякими фактами, є приміщення під землею. Вони на жаль нічим не підтверджені, адже навіть документи про кількість будівельних матеріалів, які змогли знайти в архівах Європи та США, не є доказовими.
“Айсберг”
Будівля, яку усі вінничани називають “Книжка”, насправді є таємним об’єктом з підземеллям. Його збудували наприкінці 80-х років й споруда вважається найцікавішою у Вінниці.
“Айсберг” створили для того, аби евакуювати політичну “верхівку” з Вінницької та сусідніх найближчих областей й військових командирів.
Під верхівкою “айсбергу” знаходяться приміщення зі свинцевим перекриттям. Це зроблено для того, щоб захистити споруду від впливу радіації та просвічування з повітря.
Справді, під адміністративною спорудою є підземні приміщення, якими користуються працівники. Проте, згідно з даними, приміщень у бункері набагато більше й вони закриті до надзвичайної ситуації.
Підземні поверхи, за словами місцевих, в глибину не більші, ніж сама споруда зверху.
“Книжку” вважають підземним центром усієї Вінниці. Кажуть, усі ходи ведуть саме до цієї площі, а найкоротших тунель веде прямісінько до лікарні імені Пирогова.
Садиба Новінського
Молодий Новінський був закоханий у юну дівчину Юлію, з якою дуже любив прогулюватися берегом річки. Проте, одного разу Новінський збрехав дівчині та пішов гуляти з іншою. Юлія дізналася про зраду коханого, але не придала цьому особливого значення. Це була перша, але не остання витівка Новінського.
Юна й до нестями закохана Юля втомилася терпіти постійні зради й одного разу, під час спільної прогулянки, дівчина сказала, що їй терміново потрібно їхати у справах. Вона наголосила на тому, що вони знову будуть разом, але якщо сам Новінський того захоче. Це були останні слова Юлії, але хлопець того ще не знав.
Наступного дня Новінський отримав звістку про трагедію, яка трапилася з його коханою. Юля кинулася зі скелі, а чоловік, зрозумівши причину такого вчинку, на пам’ять про неї та їхнє кохання збудував будинок. Споруда стоїть на скелі, на якій Новінський та Юлія дуже полюбляли гуляти та зустрічати світанки.
Телевежа
Вежа, яка має висоту більш ніж 350 м, збудована для “оброблення” людей. Не один десяток років населення запевняють, що телебачення та радіохвилі впливають на наш мозок. Телевежу спроєктували та возвели саме в цих цілях.
Сталін та Гітлер детально вивчили ці дослідження й швидко скористувалися нагодою, аби якнайшвидше розпочати такі експерименти.
Після закінчення війни, на території країни з’являлося все більше телевеж, які охоплювали площу у декілька кілометрів. Завдяки активному розвитку радіо та телебачення, було проведено одні з наймасштабніших психологічних проєктів: “Тритон”, “Базилік” та “Одісей”. До теперішнього часу будь-які відомості про ці експерименти невідомі та знаходяться під грифом “Цілком таємно”.
Проте, є дані про те, що злочини скоєні у період з 1956 по 1957 роки виросли на 121%. Тоді, владою СРСР було прийняте рішення про термінове впровадження проєкту “Віра”.
Телевежа у Вінниці, яка мала назву Н350, була відправною точкою надсилання радіохвиль певної частоти та довжини по усій території Радянського Союзу.
Н350 була налаштована таким чином, що могла вимкнути електроніку ворожої авіації, виявляти такі об’єкти та знешкоджувати.
Після розвалу СРСР телевежа Н350 не функціонує як раніше.
