Вінниця уже неодноразово отримувала статус найкомфортнішого міста України. Далі на vinnytsia-future.
Вінниця, що налічує більше як 700 – літню історію, зокрема з першим замком на цій території, спорудженим князями Острозькими. Сьогодні ми зберемо разом найстаріші будівлі нашого прекрасного міста, які потрібно відвідати та відчути столітню енергію, яка наповнює дані місця.
Архітектурний комплекс “Мури”
“Мури” – комплекс оборонних споруд XVII ст., які складались з стін Єзуїтського костелу, монастиря, колегіуму, домініканського монастиря та костелу та стали основною оборонною спорудою того часу. Споруди, захищені Мурами, в різний час мали різноманітні функції: суд, казначейство, в’язниця, військова частина, склад, госпіталь, церква, богадільня та ломбард, друкарня та редакція. Найбільше Мури відзначились у дореволюційні часи – на території були школи та гімназії для чоловіків та жінок. Після революції, на території Мурів, розміщувалась бібліотека, педагогічний інститут, Українська православна автокефальна церква.
Сьогодні на території Мурів знаходяться Державний архів Вінницької області, Обласний Краєзнавчий та Художній музеї, технічний ліцей.
Державний архів Вінницької області
Історія споруди надзвичайно насичена. Якби стіни могли говорити, розповіли б нам про історію, що формувалась в цьому прекрасному творінні архітектури.
Перші згадки в документах датуються 1610 роком, тоді на території споруди був єзуїтський монастир. Для захисту від нападів ворогів був обнесений мурами. Після пожежі, яка у 1778 році зруйнувала покрівлю, приміщення будо відремонтоване лише у 1907 році. У відродженому приміщенні розмістили церкву Казанської Божої матері. В 1911 році було відкрито жіночу гімназію, а в 1917 році в приміщенні знаходилась Перша вінницька рада робітничих депутатів. На сьогоднішній час у колишньому монастирі знаходиться Державний архів Вінницької області де кожен охочий, за попередньою домовленістю, може дізнатись про своїх предків та історію свого роду.
Свято-Преображенський собор
Велична споруда, яку видно здалеку знаходиться на підвищенні і теж є частиною “Мурів”. Приміщення, в якому на даний час знаходиться Собор, побудували на початку XVIII ст. З початку це був костел, та мав інший вигляд. У 1832 році костел перебудували. частково зруйнували, поставили куполи та перетворили на православну споруду. Після приходу радянської влади храм перетворили на склад гумових виробів, а потім на спортзал. 
У 80-х рр. в цьому приміщенні влаштовували концерти камерної та органної музики. Після оголошення незалежності України будівлю передали під протекцію православної церкви. В кінці 2018 року храм перейшов до Православної церкви України. У свій час Михайло Коцюбинський приймав у цьому храмі таїнство шлюбу. Цар Микола І зі своїми синами також відвідав храм та богослужіння.
Поважний представник житлової інфраструктури
Найстарішим представником міської архітектури Вінниці є будинок на вулиці Кропивницького, 9. Будинку налічується більше 250 років (дата забудови не відома кінець XVII початок XVIII століття). Стоїть він на вінницьких катакомбах. Місцеві мешканці повідомляють, що після війни будинок був пов’язаний з підземними ходами, але на даний час хід засипаний, що унеможливлює дослідження. Цікавим фактом про дану споруду є те, що попри більше як двохсотлітню історію, у будинку досі живуть люди.
Цікавою особливістю будинку є кам’яні підпори, що добре видно на фото. У давніх спорудах вони служили захистом від розсування та руйнування будинків, які знаходяться на нерівній поверхні.
Маєток-медична установа
Будинок одесита грецького походження Олександра Кумбарі не залишить байдужим перехожого. Побудований власником наперекір владі майже над вулицею, звисає на перехожих та туристів. Початок створення будинку припадає на 1890 роки.
З приходом радянської влади приміщення використовувалось в різноманітних медичних цілях. Після здобуття незалежності України приміщення не використовувалось. Після пожежі, що вчинила руйнівний характер на приміщення, залишивши тільки стіни будівля була в жахливому стані до поки новий власник не почав її відновлювати у 2014 році. На сьогоднішній час в приміщенні знаходиться приватний медичний центр.
Прекрасний парк, що знаходиться нижче палацу названий в честь Кумбарі. На вході до парку спроектовані Григорієм Артиновим сходи спускаються до річки Південний Буг. Раніше 118 східців служили виходом до парому та переправи на острів “Спорт”, що на сьогодні є затопленим внаслідок утворення Сабарівського водосховища.
Маєток, в якому працював Симон Петлюра
Будівля на вулиці Симона Петлюри досить незвичайна та схожа на садиби південних регіонів таких як Одещина та Херсонщина, Миколаївщина.. Одноповерхова “вілла” з фактурним оздобленням та колонами побудована у 1913 році магнатом Борухом Львовичем. “Сталевий король”, як його називали сучасники, був найбагатшим серед підприємців свого часу та надзвичайно заощадливим. Незважаючи на зовнішню помпезність заощадлива звичка власника проявилась у будівництві: цегла недопалена та перепалена, замість різьблення – гіпсові копії. Після закінчення будівництва власник невдовзі помер. Через Першу світову війну спадкоємці не могли довести свою можливість на успадкування маєтку. На початку 1917 року маєток був порожній, а уже 1919 року до будинку переїжджає Міністерство Пошт і Телеграфів УНР. У 1920 році в маєтку працював Симон Петлюра, який на той час був Головним Отаманом Військ і Флоту УНР. Ще однією відомою людиною, що працювала в цьому маєтку був очільник Української Автокефальної Православної Церкви, Мстислав, також був племінником Петлюри. У 1932 році в маєток переїхав Вінницький обласний комітет радіомовлення та перебував до 2018 року. У 2017 році садиба постала на тлі фільму “Замах на Петлюру”. В дворі будинку встановлено пам’ятник Симону Петлюрі, а на фасаді маєтку букви “BL” (Борух Львович).
Від готелю до Феміди
В самісінькому серці Вінниці височіє будинок з надзвичайно насиченою історією, адже спочатку від був готелем, а сьогодні належить Вінницькому апеляційному адміністративному суду. Мова піде про готель “Савой”, що є одним із неофіційних символів міста.
У 1793 році, на місці розташування сучасної будівлі, розпочали будівництво міської канцелярії, яке не було закінчено через зміну влади. В кінці XIX ст доля Вінниці змінюється з будівництвом Києво-Балтської залізниці і розташуванням тут Кримського 74 піхотного полку тоді місто стає привабливим з економічної, культурної та політичної точки зору.
На початку ХХ ст в двоповерховому будинку жив місцевий купець Беріш Лехтман, який мріяв побудувати готель, якого ще ніхто не бачив. В 1912 році на місці його будинку розпочинається будівництво.
Готель “Савой” відкрив свої двері для відвідувачів восени 1913 року. Готель був першою шестиповерховою будівлею у місті та першим будинком, що був обладнаний ліфтом. Завдяки таким новинкам був надзвичайно привабливим для заїзджих багатих постояльців. Споруда готелю мала п’ять повноцінних поверхів та шостий – мансардний. Крім номерів була перукарня, ресторан, квіткова крамниця, а на шостому поверсі було облаштовано зимовий сад, яки теж був новинкою у Вінниці того часу.
З середини 1920 року готель перестає виконувати свої функції, з приходом радянської влади в приміщенні спочатку розміщується Подільський губернський революційний комітет (уповноважений орган, що займається конфіскацією майна у заможних вінничан та боротьбою проти повстань). В 1930 рр в будівлі знову процвітає готельна справа під назвою “Червона Вінниця”.
В березні 1944 готель згорів, залишились лише стіни та перекриття. Відновили його у 1954 році, в будівлі знову розташувався готель з назвою “Україна”. Біло-блакитну зовнішність готель отримав в 1980 роках.
У 2010 році приміщення готелю “Савой” передали в оренду Вінницькому апеляційному адміністративному суду. На даний час в приміщенні розміщено Сьомий апеляційний адміністративний суд.
У Вінниці багата історія, яка частково відображена в архітектурі. Великі та маленькі споруди, будинки, маєтки, собори допоможуть кожному туристу, ба навіть місцевому, відчути колорит міста та енергію, яку випромінює кожна споруда.
