Продовжуємо відкривати нові сторінки з історії Вінниці та відомих вінничан, імена яких закарбовані у назвах вулиць нашого міста. Основне, з біографії кожної відомої людини, яка своєю діяльністю, вплинула на історію, культуру та життя громадян Вінниці в різні часи. Ми, в даній статті, виділили відомих жителів Вінниці, що творили та працювали у ХХ столітті. Далі на vinnytsia-future.
Про інших відомих вінничан, імена яких закарбовані в назвах вулиць міста, ви можете дізнатись зі статті.
Скалецький Родіон Андрійович
Вулиця, що носить ім’я Родіона Скалецького, бере початок біля ринку Урожай, на перехресті з вулицею Пирогова. Закінчується вулиця виходом до річки Південний Буг.
Скалецький Родіон Андрійович – український композитор, що був послідовником Миколи Леонтовича, диригент, автор більше 100 творів. Працював у школі Тульчина. У 1933 році був репресований радянською владою за антирадянські настрої. У 1946 році, після звільнення, знову працює у школах вінниччини. З 1964 по 1969 роки працював у Вінницькому інституті удосконалення вчителів. У обласному будинку народної творчості очолював хорове товариство. Родіон Скалецький створив 598 творів, з них 373 надруковано.
Маркович Дмитро Васильович
Вулиця Дмитра Марковича знаходиться в районі Старе місто. Бере початок від перехрестя з вулицею Гліба Успенського. Закінчується – на перехресті з вулицею Замкова. 
Маркович Дмитро Васильович – правник, письменник, громадський, політичний та державний діяч. Походив з давнього козацького роду Марковичів. З 1912 року переїхав до Вінниці. Дмитро Васильович вів активну громадську та правову діяльність:
- обраний земським гласним Вінницького повіту (був місцевим депутатом) з 1914 по 1917 рр;
- брав активну участь у політичному та громадському житті міста;
- заснував та випускав газету “Подільська воля”;
- обраний представником до Української Центральної Ради;
- активно виступав за впровадження української мови в усіх навчальних закладах;
- автор “Відозви до громадян” в якій йшлося про необхідність створення вільної України;
- очолював кооперативний банк. Так як за освітою юрист Дмитро Васильович брав активну участь у зміні судової системи;
- затверджений прокурором Генерального суду УНР;
- У 1919 році був обраний Міністром юстиції УНР.
Похований у Вінниці. Могила не збереглася.
Лесь Курбас
Вулиця, яка носить ім’я Леся Курбаса, починається з перехрестя з вулицею Чумацька, та закінчується перехрестям з вулицею Бучми. Знаходиться в районі Бучми.
Український режисер, актор, драматург, театральний теоретик, перекладач, публіцист. Народний артист України. Створив чимало фільмів, які, на жаль, до сьогодні не збереглися. Будучи режисером Одеської фабрики кіно у 1924 році знімав кадри для фільму на Старому місті у Вінниці. Був репресований радянською владою.
Соловйов Олександр Павлович
Вулиця, що носить ім’я Олександра Павловича Соловйова, починається на перехресті з вулицею Соборна та закінчується на перехресті з вулицею Монастирська. Вулиця, відносно невелика за довжиною. На цій вулиці знаходиться школа № 17 у якій працював Великий Педагог.
Соловйов Олександр Павлович навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Учасник Другої світової війни. Неодноразово був нагороджений за військові заслуги. Після війни працював вчителем історії та військовим керівником у школах № 2 та № 17 міста Вінниці. Був призначений на посаду заступника директора у школі № 4. З 1952-1986 рр. працював директором у школі № 17. Мав чимало відзнак та нагород за освітню справу. Заслужений вчитель України.
Марія Литвиненко-Вольгемут
Вулиця має велику кількість розгалужень та тупиків. Починається від перехрестя з вулицею М.І. Пирогова та закінчується на перехресті з вулицею Князів Коріатовичів.
Марія Литвиненко-Вольгемут українська та радянська оперна співачка, педагогиня, громадський діяч. Народна артистка УРСР та СРСР. Працювала в театрах: М. Садовського, Харківському оперному та Київському оперному. Створила понад 70 вокально-сценічних образів з опер С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, Д. Верді, Р. Вагнера. З 1920 по 1922 рр. проживала у Вінниці та працювала у місцевій народній опері. Розпочала свою педагогічну діяльність у Вінницькій народній консерваторії.
Брілінг Густав Вольдемарович
Вулиця під іменем Густава Брілінга знаходиться в районі Ближнє Замостя. Вулиця відносно невелика. Починається від перехрестя з провулком Лисенка та закінчується тупиком (з можливим виходом до Центрального автовокзалу).
Брілінг Густав Вольдемарович: художник, історик, етнограф та краєзнавець. Один із ініціаторів заснування у Вінниці народного музею (Вінницький Краєзнавчий музей), перший директор музею. Член Подільського товариства по збереженню пам’яток старовини та природи.
З 1907 року проживає у Вінниці. Брілінг Густав займає посади:
- вчитель законодавства в реальному училищі;
- судовий слідчий повітового суду;
- віце – командор спортивного клубу “Спорт” на острові поблизу Кумбар (на сьогоднішній день затоплений через утворення Сабарівського водосховища);
- 1909 року обраний почесним суддею.
На базі спортивного клубу “Спорт”, Густавом Вольдемаровичем. було створено юнацький спортивний клуб для молоді не тільки з багатих сімей, а й з робітничих та єврейських родин міста.
Паралельно з громадською діяльністю Брілінг разом з однодумцями збирає залишки старовини, зокрема килими, панські предмети, старовинні книги. Створення та офіційне відкриття музею було над важкою роботою. Через постійну зміну влади та нестабільність ситуації цінні предмети могли просто викрасти вандали. У 1929 році створений Білінгом та однодумцями музей переїжджає до виділеного приміщення в комплексі “Мури” де знаходиться і досі.
Густав Брілінг був засуджений радянською владою та висланий у заслання.
Шипович Іван Омелянович
Вулиця імені Івана Шиповича невелика за довжиною. Простягається від перехрестя з вулицею Соборна, паралельно вулиці Театральна. Закінчується на перехресті з провулком Кам’янецьким.
Шипович Омелян Іванович – дослідник історії Поділля, краєзнавець, педагог, священик, громадський діяч. Автор багатьох праць про дослідження Поділля та відомих людей, що вплинули на історію життя краю.
В середині 1893 року переїжджає до Вінниці. Призначений викладачем Закону Божого в місцевому реальному училищі (сьогодні Вінницький торговельно-економічний інститут). Також стає настоятелем при учнівському храмі училища.
Відомі праці Івана Шиповича, створені у Вінниці:
- “Літопис Вінницького капуцинського монастиря” – 1902 р.;
- Про кордони колишньої Брацлавщини, історичне життя в ній, відносини Брацлавщини і Поділля.”;
- “Вінницькі Мури. Історичний нарис” (не опублікована);
- “Спогади про Шаргородське училище” (був знайомий з Михайлом Коцюбинським).
Іван Омелянович активно займався археологією. В 1910 році комісія під його керівництвом провела велике переіменування вулиць міста взявши до уваги імена великих діячів та події, що сталися в історії міста.
Після революції служив в Свято-Миколаївському храмі в якому зараз знаходиться забальзамоване тіло М. І. Пирогова.
Репресований та засуджений на заслання до Сибіру радянською владою. Помер і похований у Вінниці. Могила не збереглася.
Боржковський Валеріан Васильович
Вулиця імені Валеріана Боржковського розташовану в районі Старе місто. Бере початок від перехрестя з вулицею Дмитра Марковича і закінчується на перехресті з вулицею Павлів Яр.
Боржковський Валеріан Васильович – громадсько-політичний діяч, етнограф, статистик, археолог. Вінницький повітовий комісар при тимчасовому уряді (1917 р.). Народився на Вінниччині, в с. Мізяків.
З 1902 року проживає у Вінниці. За часи проживання у місті відзначився такими справами:
- фундатор “Вінницького староміського товариства садівництва”;
- член шкільної, економічної, шляхової комісій, а також комісії з будівництва лікарень;
- здійснює історичне та етнографічне дослідження історії подільського села;
- його статті друкували у місцевих газетах;
- очолював Масонську ложу у Вінниці (версія).
Заарештований і розстріляний радянською владою.
Звичайно, в даній статті описано не усіх відомих людей, чиї імена закарбовані в назвах вулиць. Таких назв ще є досить багато. Ми продовжимо розповідати ще чимало цікавої інформації про великих людей Вінниччини.
