Марія Григорівна Щербатова є прямим нащадком графа Станіслава Потоцького, яка отримала у спадок від пращурів ділянку у Немирові, де і збудувала родинний палац. Марія народилась у Петербурзі, де й одружилась з князем Олексієм Щербатовим. Проте після народження дітей вирішила повернутись на родинні землі в Україну, де клімат був сприятливішим. Маєток був зведений на місці старого палацу її дідуся Болеслава Потоцького, сина графині Софії Потоцької. Завдяки відвідуванню Італії, Франції, Англії, Польщі палац увібрав найкращі риси європейських будівель, що поєднували надійність та витонченість форм. Завдяки цьому садиба Марії Щербатової стала визначною пам’яткою архітектури та історії. Далі на vinnytsia-future.
Як ворожіння вплинуло на будівництво палацу
Закладення садиби почалось наприкінці ХІХ століття з залученням чеського архітектора Іржі Стібрала, з яким княгиня познайомилась у Парижі на одній з архітектурних виставок, де робота Іржі посіла друге місце. Архітектор зміг втілити всі побажання Марії, яка хотіла палац схожий на Букінгемський що в Англії.Крім нього над створенням маєтку також працювали Г. Гринер, Е. Крамарж, А. Зіма. Будівництво тривало довгий час, але остаточно не було завершено через початок Жовтневої революції 1917 року.
Існує легенда, що Марії Щербатовій наворожили, що її тривалість її життя буде напряму залежати від будівництва маєтку і як тільки воно закінчиться — княгиню настигне смерть. Так і сталось: основні роботи були завершені в 1917 році, однак над внутрішнім та зовнішнім оздобленням необхідно було ще працювати. У 1920 році княгиню з старшою дочкою та знайомою родини було розстріляно.
Який вигляд мав маєток
Палац був зведений з вапняку у неокласичному стилі. Він являв собою двоповерхову прямокутну будівлю. Обидва поверхи були житловими. Крім того, існував підвал, де функціонували пральня, кухня, котельня.
Головний вхід мав вигляд відкритої галереї з чотирма колонами і атиком. Верх будівлі прикрашала балюстрада, що огороджує видові тераси. До дверей палацу пролягали парадні сходи, які прикрашали скульптури сплячих левів.
Будівля освітлювалась за допомогою великих вікон на першому поверсі та на даху, а також світлових колодязів. Маєток має коридорне планування. У правому крилі на першому поверсі знаходилась господарська спальня, що через коридор з’єднувалась з великою залою. У лівому ризаліті знаходився напівкруглий амфітеатр. Другий поверх мав схоже планування, проте висота стелі була нижче.
Особливої уваги заслуговує парадна зала, де влаштовували бали та урочисті зустрічі. Її прикрашав великий камін з білого мармуру, оздоблений зображеннями жінок, які слугували в якості опори. А над каміном знаходився великий портрет самої Марії Щербатової. Палац мав велику бібліотеку та картинну галерею, яка складалась з робіт Васнецова, Врубеля, Караваджо, Шишкіна, Лампі.
Парк у Немирівському палаці
Основа парку була закладена ще Вінсентом Потоцьким, сином Станіслава Потоцького. Існує легенда, що за його часів були висаджені старі “дерева кохання”, які зміцнюють стосунки молодих пар. Вінсент дозволяв брати шлюб тільки тим кріпакам, що висадили хоча б кілька саджанців у парку. Таким чином закохані засадили ділянку десятками дерев аби скоріше одружитись.
Княгиня Марія розширила площу парку до 85 гектарів і збільшила рослинну різноманітність до 150 видів дерев та кущів. Серед них були дуб, сосна звичайна, чорна та Веймутова, бук червоний, акація біла, ялина звичайна та блакитна, піхта, кавове дерево, гінкго дволопатеве, платан та багато інших.
Південна частина парку мала власну систему ставків. Східну частину прикрашав французький сад, який складався з живоплоту з граба звичайного та партеру з самшитовими візерунками.
