Стефан Джевецький — виходець з Вінниччини, який брав участь у війні між російською і Османською імперіями у 1877–1878 роках, служив на Чорноморському флоті, за хоробрість здобув Георгіївський хрест. Але більше чоловік прославився як винахідник у сфері морської техніки та авіації, за що він здобув світове визнання. Далі на vinnytsia-future.
З дитинства прагнув вчитись та творити
Стефан народився 26 липня 1844 року в селі Кунка, Подільської губернії (нині Гайсинський район, Вінницької області). Його родина була заможною та мала на рахунку велику кількість нерухомості та території Волині, на березі моря в Одесі, кілька будинків у Варшаві та квартири в Петербурзі й Парижі. З дитинства хлопчик мав жагу до навчання. Стефан отримав гарну освітню базу спочатку на домашньому навчанні, потім вступив до єзуїтського ліцею в Парижі, після якого ще навчався у Центральній школі мистецтв та промисловості. Там познайомився з Густавом Ейфелем — проєктувальником відомої паризької вежі. Надихнувшись його роботами, Стефан й сам вирішує наповнити світ власними винаходами.
Перші проєкти Джевецького
У двадцятирічному віці Стефан вже встиг запатентувати свій перший винахід. Це був кілометровий лічильник для кінських екіпажів, який вираховував кількість обертів коліс. Цей прилад можна вважати прототипом таксометрів
У 1873 році Стефан відправився до Відня, де на Всесвітній виставці презентував свої проєкти, для яких навіть було виділено окремий стенд. Серед них був пристрій автоматичної зачіпки для залізничних вагонів, регулятор парових машин і турбін, реєстратор швидкості потягів та циркуль для креслення еліпсів, гіпербол і парабол. Особливої уваги здобув курсограф, який міг автоматичного прокладати на карті шлях для судна. Завдяки цьому винаходу Стефана було запрошено до Петербурга на посаду дорадчого члена Морського технічного комітету, де винахідник міг продовжувати вдосконалювати курсограф. Але в результаті практичного застосування винахід так і не отримав.
Перший підводний човен
Попри попередню невдачу Стефан залишається працювати в Петербурзі, де на черзі створює новий проєкт. Ним був одномісний підводний човен з перископом та гвинтовим двигуном. Цей човен рухався, коли крутили педалі. У 1878 році Джевецький приїхав до Одеси аби випробувати його в дії. Вдалі тестування зацікавили військово-інженерне відомство, яке збиралось використовувати їх у війні проти турків. Однак і цей проєкт не був втілений, бо війна закінчилась та й сам човен був непрактичним через необхідність залучення людської сили.
Врахувавши попередні недоліки, Стефан створив ще один човен у 1880 році. На цей раз модель була оснащена електричним двигуном.
У 1885 році винахідник презентував підводний міноносець на чотирьох осіб. Його перевагами були можливість ефективного захисту від ворожих снарядів та занурення у воду так, що залишались лише труби. Підводний човен зазнав успіху і його було запущено у виробництво. В результаті було зроблено 50 таких моделей, а сам Стефан отримав грошову винагороду у сумі 100 тисяч рублів.
На досягнутому було зупинятись рано, тому Стефан Джавецький продовжив працювати над наступним винаходом, яким стала субмарина з паровими двигунами. Її вага становила близько 120 тонн та вона була розрахована на 12 осіб. За цей проєкт Стефан отримав премію на Міжнародному конкурсі у 1898 році, що проходив у Парижі.
На початку ХХ століття Стефан займався розробкою ще однієї субмарини, але вже з одним двигуном, що працював на бензині. Він мав використовуватись як для підводного, так і надводного руху. Також винахід мав чотири торпеди. Вже в 1905 році він презентував фінальний проєкт, за яким наступного року збудували підводний човен “Поштовий”.
