Вперше випробування вагонів у Вінниці було проведено 7 вересня 1913 року, а 8 жовтня вагони запустили по мостах. Регулярний рух розпочався через місяць о 6:40 ранку. Про відомий вінницький трамвайний маршрут, його побудову та ідею створення нижче на vinnytsia-future.com.ua.
Як виникла ідея створити трамвайний рух та з чого все почалося?
Думка про те, щоб створити трамвайний маршрут у Вінниці, виникла ще у 1898 році. Тоді міська рада розглянула проєкт договору, що був запропонований правлінням акціонерного товариства “Іпполіт Романов”. Це об’єднання, що дало зобов’язання побудувати електричну трамвайну залізницю за власний кошт. До того ж, разом із рухомим складом та всіма потрібними спорудами на вулицях. Створення маршруту планувалося від вулиці Поштової (сучасна Соборна) по Великій Олександрівський (нині проспект Михайла Коцюбинського) до залізничного автовокзалу, а також по вулиці Миколаївській (сучасна Замостянська) до артилерійських та піхотних казарм з роздільними пунктами. Роз’їзди хотіли побудувати через кожні 200 сажнів. Такий проєкт в подальшому не був втілений у реальність через те, що акціонерне товариство збанкрутувало.
Через два роки була здійснена ще одна спроба побудувати трамвайну колію. У 1900 році Вінницька міська дума уклала угоду з дворянином І. М. Кобієвим. Проте цей договір також завершився на стадії домовленості. Так само не було реалізовано проєкт бельгійського товариства “Трамвай Одеси”. Воно також було зацікавлене у створенні міської залізниці у Вінниці.
У 1910 році міська управа уклала ще один договір із Київським відділенням російського товариства «Загальна компанія електрики» щодо спорудження парової електричної станції у Вінниці. У 1911 її було здано в експлуатацію. 12 лютого 1912 року Вінницька міська рада підписала ще один договір із російським товариством «Загальна компанія електрики» на побудову трамвайного маршруту і зведення всіх потрібних споруд для вагонів. У цьому ж році міністерство внутрішніх справ затвердило технічний проєкт.
Будівництво вінницького трамвайного маршруту
Експлуатацію трамвайного маршруту було розпочато вже у 1912 році. Проте невдовзі фахівці з укладання трамвайної колії припинили роботу. Це було пов’язано із великою нестачею щебеню, стовпів та багатьох інших матеріалів. Також будівництво припинили через те, що розпочалася рання зима. У листі інженера акціонерного товариства «Загальна компанія електрики» Самойлова було зазначено, що роботу відновлять навесні.
Також деякі перешкоди виникли через прокладку трамвайних ліній. Їх маршрут мав перетинати ріку через два мости, що були підвладні Подільському губернському розпорядчому комітету і утримувалися на земські кошти. Так ось товариство відмовило у прокладці на ці трамвайні лінії. Саме тому споруджувати нові міській управі довелося за власний кошт, а це гальмувало будівництво, бо грошей дуже бракувало. Невдовзі було проведено переговори і комітет погодився надати часткову фінансову допомогу.
30 березня 1913 року Російське товариство «Загальна компанія електрики» відправило Вінницькій міській думі повідомлення про те, що 1 квітня потрібно приступити до завершення побудови трамваю. Також наполягали на тому, щоб фахівці працювали в пришвидшеному темпі, аби якнайраніше розпочати трамвайний рух.
Будівництво завершилося у кінці літа. На початку жовтня було створено комісію, яка зайнялася випробуванням мостів практичним навантаженням. Пізніше вона склала документ, де прописала вимоги щодо усунення наявних недоліків. У загальному, прокладена лінія вийшла завдовжки 8,6 кілометрів, а колія шириною 1000 міліметрів. Сам трамвайний рух за планом мав розпочинатися від Жіночої гімназії по Миколаївському проспекту і до залізничного вокзалу. Депо створили на правому березі, одразу за мостом на вулиці Магістратській. Саме до нього підвели під’їздну гілку та обладнали всередині майстерню для ремонтування трамваїв.
Початок руху, вартість проїзду та про робітників трамвайного маршруту
Як вже було зазначено раніше, регулярний рух було розпочато 28 жовтня 1913 року.
Всього на маршруті їздило сім двохосьових вагонів, що придбали на Нюрнберзькому заводі «МАN» ще у 1912 році. Такі трамваї були орієнтовані на вісімнадцять сидячих і чотринадцять стоячих місць. На початку руху у Вінниці було прийнято 15 водіїв, 3 слюсаря, 13 кондукторів та декілька підсобних спеціалістів. Заробітна плата всіх фахівців варіювалася у діапазоні 25 рублів. Керівник та головний інженер «Вінницького міського електропідприємства» отримували більше 50 рублів щомісяця.
У 1914 році було побудовано ще одну лінію від Вознесенської церкви по сучасній вулиці Замостянській до Військового містечка. Завдовжки шлях склав майже одинадцять кілометрів. Для того, щоб побудувати нову лінію, придбали 4 моторні вагони з більшою кількістю сидячих місць, ніж було в попередніх трамваях.
Вартість проїзду коштувала дорого, тож трамваєм частіше користувалися багаті люди. Після 1917 року, коли змінилася влада, транспортом почало їздити більше жителів Вінниці.
Спорудження нових колій та вплив Другої світової війни
У 1932 року від ринку Каліча до лікарні імені Пирогова було прокладено нову одноколійну лінію. Рівно через рік побудували другу колію. Роз’їзд організували саме там, де закінчується сучасна алея по вулиці Пирогова. Така дорога існувала ще в ті роки. Після добудови загальна довжина трамвайного шляху склала майже 12 кілометрів. Перед Другою світовою війною вже нічого не добудовувалося, курсувало п’ятнадцять моторних вагонів. Три було з Одеси, один з Дніпропетровська та одинадцять трамваїв “MAN”.
У 1936 році склали новий проєкт. Планувалося будівництво ще однієї нової лінії по вулиці Фрунзе (сучасна Академіка Янгеля) від самого Військового містечка до суперфосфатного заводу довжиною приблизно два кілометри. До реалізації проєкту приступили через чотири роки і майже одразу припинили через початок війни. До окупації, а саме у 1936-1937 роках, на Замості також розпочали спорудження нового трамвайного депо на п’ятдесят місць. Невдовзі будівництво було законсервовано. Трамвайний рух повністю припинив свою роботу 7 липня 1941 року. Вінниця була окупована німецькими військами з 20 липня 1941 року по 20 березня 1944 року. У травні 1942 вийшло відновити роботу трамваїв, проте частково. Курсувало максимум два пасажирських вагони і лише в одній частині Вінниці. Через рік відкрили рух відновленими німцями мостами через річку Південний Буг. Тоді ж спорудили ґрунтову гілку від міської електростанції до вугільного складу завдовжки два кілометри. Проте, коли фашисти почали відступати, вони сильно зруйнували трамвайну систему, а також порушили електропостачання у місті Вінниця.
Відомий вінницький трамвайний рух нині
У 2007- 2011 роках до міста було доставлено 116 трамваїв з Цюриха. Це були вагони серії “Міраж” та “Карпфен”, що допомогли осучаснити вигляд вінницьких вулиць своїм виглядом. Хоч вони і були виготовлені ще в 1960-1970 роках, проте швейцарці гарно відремонтували трамваї, причому так, що вони стали мати вигляд нових засобів транспорту. Невдовзі на базі трамвайного депо провели капітальний ремонт декількох вагонів.
Сподіваємося, що трамвайна лінія невдовзі буде ще більшою за довжиною, а транспортна гілка міста ставатиме ще зручнішою та комфортнішою.
