Трамвай був одним з перших видів міського транспорту Вінниці, що перевозити пасажирів ще на початку XX століття та через стільки років зумів залишитись одним з найпопулярніших способів пересуванням містом, пише vinnytsia-future.com.ua.
Перший трамвайний маршрут
Перший трамвай вийшов на вулиці міста 28 жовтня 1913 року. Він рухався від Жіночої гімназії по Миколаївському проспекту (нині вулиця Соборна) до залізничного вокзалу. Загальна протяжність маршруту складала 8,6 кілометра. Додатково була створена під’їзна гілка відразу за мостом (на початку нинішньої вулиці Магістратської), яка закінчувалась депо з майстернею для ремонту вагонів.
Пасажирів перевозили сім німецьких вагонів MAN. Кожен був розрахований на 32 місця. Вартість проїзду була високою: проїзд центральною вулицею по звичайному квитку коштував 8 копійок, по пільговому — 4 копійки, тому частіше пасажирами були заможні люди.
Працювати водіями та кондукторами трамваїв могли тільки чоловіки, адже окремі ремонтні бригади не формувались. Тому, коли під час руху виникали якісь несправності, водій чи кондуктор мали самостійно усунути проблему. Наприклад, якщо вагон зійшов з рейок вони самостійно мали повернути його на місце, якщо обірвався дріт контактної мережі, то брали дерев’яний патичок аби закоротити дріт об рейку. В середньому, заробіток кожного кондуктора і водія становив 25 рублів. Станом на 1916 рік в трамвайному управлінні вже працювало 24 працівники, 17 кондукторів та 17 водіїв.
Розширення трамвайної мережі
У 1914 році збудували другу лінію від Вознесенської церкви в Військове містечко по Миколаївському проспекту. Довжина трамвайних ліній зросла до 10,5 кілометра. Для нового трамвайного маршруту закупили нові чотири МАNівськи вагони. В цілому в 1914 році трамвай перевіз 2,5 млн. пасажирів.
Робота трамвая у воєнний час
У роки Першої світової війни трамвай продовжував працювати попри постійні зміни місцевої влади. Тимчасово припинив роботу у 1920 році через відсутність палива на електростанції та знову з’явився на маршрутах у листопаді наступного року. Вінницею курсувало 6 вагонів.
В 1932 році відкрилась друга трамвайна лінія, яка тягнулась від ринку Каліча до лікарні ім. Пирогова. Спочатку була тільки одна колія, тому їздив тільки один трамвай від однієї до іншої кінцевої станції. Через рік додали другу колію, а загальна довжина шляху склала тепер 11,6 кілометра.
З настанням Другої світової війни робота трамвая знову була зупинена. У травні 1942 року на маршрутах з’явились один-два вагони, але тільки в одній частині міста через зруйновані мости радянською армією. Згодом німці відбудували мости, що дозволило відновити трамвайний рух. В цей час була побудована ґрунтова гілка до вугільного складу довжиною 1,7 кілометра. Під час деокупації Вінниці німці зруйнували трамвайну систему і систему електропостачання міста.
Подальший розвиток трамваїв
Після завершення війни маршрут, що пролягав від залізничного вокзалу до лікарні Пирогова продовжили до електромережі. У ті роки Вінниця отримала 20 списаних вагонів типу С з Києва. Серед місцевих їх прозвали “коробочка”, бо були дуже великими, незручними та дерев’яними.
У 1955 році звели лінію до вулиці Трамвайної, а в 1960-х роках продовжили довели до Вінницького технічного університету. На маршрутах з’явились нові німецькі вагони ГОТА з Нюрнберга.
Поява “швейцарів” та “Вінвей”
У 2007-2011 роках у Вінницю привезли 116 вагонів з Цюриха. Вони були виготовлені в ще у 1960-70-х роках, але швейцарці їх капітально відремонтували до майже нового стану. Це були вагони серії “Карпфен” та “Міраж”, вони допомогли в цілому осучаснити вигляд вінницьких вулиць.
У 2015 році на базі трамвайного депо проводився капітальний ремонт трамвайного вагона №224, який в результаті представ перед вінничанами у кардинально новому вигляді. Він розпочав роботу на день міста та отримав назву “Вінвей”.
