Вінниця — старовинне місто з віковою історією. У писемних джерелах вперше її згадують у 1363 році. Але згідно з історичними фактами та результатами археологічних розкопок життя вирувало на територіях сучасної Вінниці набагато раніше. Цей земний рай приваблював людство ще до початку нашої ери. Далі на vinnytsia-future.
Первісні люди
Найдавніші сліди, які свідчать про життя людей на території Вінниці, були знайдені біля р. Вишенька. Археологи там віднайшли знаряддя праці, які були виготовленні ще за епохи пізнього палеоліту.
Трохи пізніше, IV — ІІІ тис. до н.е., на територіях Поділля жили найдавніші хлібороби — трипільці. Ознаки їхнього життя знайшли на пагорбі Старого міста та на території декількох приватних ,будинків по вулиці Кармелюка, біля гирла Вишеньки та поблизу Сабарівської ГЕС. Серед знахідок рідкісна кераміка з малюнками, стародавні знаряддя праці, біноклевидний посуд — всі предмети є унікальними та мають історичну цінність.
У районі педагогічного училища знайшли речі з епохи бронзи. Укріплення правого берегу Південного Бугу та річки Вишенька побудовано за часів раннього залізного віку (І тис. до н.е.). Також є достовірні ознаки того, що на території міста було городище скіфів ( VII- IV ст. до н.е.).
Історики вважають, що перші поселення людей, які сприяли формуванню майбутнього міста Вінниця жили у наступних місцях:
- в районі Сабарівського мису;
- на території від гирла річки Вінничка до мосту, що веде у Старе місто;
- поблизу педагогічного училища;
- на пагорбі « Литовського замку».
Слов’яни
Корінне населення Вінницького краю — слов’яни. Вони заселяли території Поділля ще у І-V століттях. Достовірно відомо, що на цих землях проживали представники зарубинецької та черняхівської археологічних культур. Сліди їх побуту та знаряддя праці знайшли в районі вулиць Сабарова та Стахурського, також були знахідки на П’ятничанах. Зокрема, серед речей були прясельця, ножі, глиняний посуд, гончарний горн та залізні наральники. Слов’яни займалися скотарством, вирощували різні культури, жито, пшеницю, ходили на полювання та рибалку, збирали мед. Також були майстри, які замалися гончарством, ковальством, гутництвом. Деякі умільці виготовляли ювелірні прикраси. Також слов’яни активно вели торгівлю з сусідніми поселеннями.
На території поділля проживали германські, скіфські, сарматські, фракійські та готські народи, що збагатило культуру, подарувало нові традиції та звички у побуті. Різні племена створювали військові коаліції для захисту від нападників. Одна з найвагоміших для Поділля — Антський племінний союз ( 602 р.), у який входили уличі, тиверці, поляни, древляни та сіверяни. У літописі «Повість минулих літ» написано: « …а Оуличи и Тиверци седяху по Бугу и по Дніпру». Історики вважають, що саме ці племена проживали на територіях Поділля. Про це свідчить також відлуння у назві смт. Тиврів, яке знаходиться неподалік Вінниці.
Ландшафт, який підходив для оборони, родюча земля, ліси, річка Буг — все це сприяло заселенню. Тому не дивно, що Вінницька область з давніх-давен полюбилась людям, і саме її вибирали для господарювання та життя.
