Вінницький трамвай є одним з найзручніших способів пересуванням містом. Він став й одним з перших видів міського транспорту, почавши перевозити пасажирів ще у XX столітті. Далі на vinnytsia-future.
Труднощі будівництва трамвайної лінії
Першим ініціатором будівництва трамвайної лінії, або як її раніше називали — міської залізниці, виступило товариство “Іполіт Романов” у 1898, яке подало у Вінницьку міську думу проєкт будівництва. Втілення проєкту планувалось за рахунок цього товариства, включаючи закупівлю вагонів, організацію зупинок та прокладення самих трамвайних шляхів по головних вулицях міста від Реального училища до залізничного вокзалу і до Миколаївської вулиці (нині вулиця Замостянська). Але через банкрутство товариства ідея так і не була втілена.
До створення трамвайного транспорту повернулись через два роки, коли Вінницька міська управа уклала договір з дворянином Кобіевим І.М. з метою будівництва центральної електричної станції для освітлення вулиць та будинків, а також прокладення трамвайної лінії. Але й ця домовленість залишилась існувати тільки на папері.
У 1910 році міською владою було досягнуто домовленості з Київським відділенням російського товариства «Загальна компанія електрики» на будівництво у Вінниці електростанції, яка запрацювала у 1911 році. А через рік сторони вже уклали новий договір на спорудження міських залізничних колій та необхідної транспортної інфраструктури.
Прокладення трамвайної колії супроводжувалось появою певних труднощів. Будівництво розпочалось ще у вересні 1912 року, але, через те що бракувало будівельних матеріалів, а також очікувався ранній прихід зими, воно було призупинено до весни наступного року. Проблеми виникали й через проходження трамвайної лінії через два мости, які знаходились у підпорядкуванні Подільського губернського розпорядчого комітету. Тому велись довгі переговори щодо експлуатації мосту за рахунок земських коштів, які в результаті були успішними.
З березня 1913 року будівничі роботи почали завершуватись, а вже осінню того ж року спеціальна комісія перевірила мости практичним навантаженням і будівництво завершилось.
Перші трамваї у місті
На маршруті їздили 7 вагонів, які були придбані на Нюрнбергскому заводі «МАN» в 1912 році. Їх місткість складала 18 сидячих та 14 стоячих місця. До роботи на маршруті було залучено тринадцять кондукторів та п’ятнадцять водіїв.
Загальна довжина колії становила 8,6 кілометра шириною один метр. Маршрут пролягав від Жіночої гімназії по Миколаївському проспекту (нині вулиця Соборна) до залізничного вокзалу. Додатково була створена під’їзна гілка відразу за мостом (на початку нинішньої вулиці Магістратської), яка закінчувалась депо з майстернею для ремонту вагонів.
Вартість проїзду була високою: проїзд центральною вулицею по звичайному квитку коштував 8 копійок, по пільговому — 4 копійки, тому частіше пасажирами були заможні люди.
Нові трамвайні маршрути
В 1932 році відкрилась друга трамвайна лінія, яка тягнулась від ринку Каліча (площа Юрія Гагаріна) до лікарні ім. Пирогова. Спочатку була тільки одна колія, тому їздив тільки один трамвай від однієї до іншої кінцевої станції. Через рік додали другу колію.
З будівництвом у місті нового центрального мосту було знесено старе депо і побудовано нове на Хмельницькому шосе. Тоді ж була прокладена ще одна гілка, яка вела до депо від ринку Каліча.
У 1957 році збудували нову трамвайну лінію від лікарні ім. Пирогова до медінституту, яку згодом продовжили до психіатричної лікарні, а пізніше і до Електромережі. На початку 60-х років по Хмельницькому шосе відкрили нову лінію, що вела до Лісопарку, яку через деякий час продовжили до Барського шосе. Наприкінці 70-х років було вирішено змінити маршрут до залізничного вокзалу, поклавши колії проклали по вулиці Кірова (Батозька) до хімзаводу.
З розвитком транспортної інфраструктури вартість квитка знизилась до 3 копійок. В 1970 році річна кількість пасажирів становила близько 50 мільйонів людей.
