Гайворонська вузькоколійна залізна дорога з’єднує Вінницьку та Кіровоградську області та є найдовшою серед подібних у всій Європі. Протяжність складає 130 кілометрів. При тому, що її історія бере свій початок ще з 19 сторіччя, потяги крізь стільки років продовжують курсувати цим маршрутом, пише vinnytsia-future.com.ua.
Історія вузькоколійки
У XX столітті вся Вінницька область була пронизана вузькоколійними шляхами, адже тоді дороги були грунтовими, вантажівок не було, використовували гужовий транспорт. Тому для транспортування вантажів вузькоколійка була найкращим варіантом. Появі вузькоколійок на Вінниччині зокрема сприяв розвиток цукрової промисловості. Згодом, маючи відповідну інфраструктуру, розпочались пасажирські перевезення.
Гайворонська вузькоколійна залізниця була введена в експлуатацію у 1886 році. Вона належала до мережі приватного “Південного товариства під’їзних шляхів”, яке також керувало ширококолійними ділянками у Вінницькій та Одеській областях. Раніше ця вузькоколійна дорога також сполучала Гайворон з Вінницею, але у другій половині двадцятого сторіччя цю ділянку замінили звичайним стандартом колії 1520 міліметрів.
У більшості пострадянських країн стандарт ширини залізничних колій становив 1 метр 52 сантиметри. Гайворонська залізниця ж у ширину сягає всього 75 сантиметрів, вдвічі менша. Будівництво таких вузькоколійних залізниць було дешевшим та прокладання було легшим та швидшим.
Вузькоколійкою перевозили зерно, граніт з кар’єрів та людей зі всієї округи, що добиралась у Гайворон на роботу. Тільки на гайворонському тепловозоремонтному заводі працювало близько дві тисячі осіб, така ж кількість людей обслуговувала залізницю.
Для пасажирських перевезень використовувалися польські вузькоколійні вагони Pafawag, що мали бокові полиці по типу плацкарту. Всередині було дуже тісно, а довжина тих полиць була не більше півтора метра.
Також експлуатувалися вагони ПВ-51 Деміховського машинобудівного заводу. Кінцева станція Гайворонської вузькоколійки – станція Голованівськ у Кіровоградській області.
Ретро-подорожі
Підтримання діяльності вузькоколійної залізниці першочергово розраховане на розвиток туризму в області, адже багато людей, що цікавляться залізничним транспортом, з усього світу приїжджають подивитись на найдовшу вузькоколійну дорогу Європи. Хоча для самих жителів Вінницької, і Кіровоградської областей ця залізниця є чи не єдиною можливістю, крім автомобіля, потрапити у навколишні населені пункти.
На обслуговуванні залізниці перебувають старовинні, але все ще справні паротяги та теплотяги. Наприклад, паротяг Гр-280, що був отриманий в рамках репарації після завершення Другої світової війни. Власне кажучи, про це говорить його назва: Гр — Германська репарація, а 280 це його порядковий номер. Серед теплотягів у гайворонському локомотивному депо збереглись моделі Ту-2, 1950-60-х років виготовлення.
Швидкість потягу не перевищує 30-35 кілометрів на годину, адже вузька колія не дає можливості розвивати великі швидкості. Проте це дозволяє краще роздивитись мальовничі пейзажі Поділля протягом поїздки.
Крім персоналу потяга, на екскурсії також присутні професійні гіди, які розповідають цікаві історії про появу вузькоколійки, залізничних об’єктів на цьому напрямку — про минуле станції Гайворон, про залізничний вузькоколійний міст через річку Південний Буг, семафор, який все ще працює.
Під час подорожі вузькоколійною залізницею потяг робить зупинки, де пасажири мають змогу відзняти фото та відео, як він проїжджає перегони.
