Кожне українське місто має залізничний вокзал, який багатий своєю історією. Вінницький вокзал не є виключенням, адже більш ніж за 150 років приміщень було змінено аж чотири рази. Vinnytsia-future розповість усі найцікавіші факти про залізничний вокзал.
Перше будівництво й революція
Ще у 1870 році, коли через обласний центр збудували залізничне сполучення “Київ-Балта-Одеса”, з’явилося перше приміщення вокзалу. Воно було зроблене з дерева. Будівля мала власну дзвіницю, яка сповіщала пасажирів та зустрічаючих про прибуття та відправлення потягу.
Вже упродовж сорока років будівництво залізниці сягнуло великих масштабів й Вінницький вокзал, по товарообігу, був найпершим у Подільській губернії.
Друга половина 19 століття була значущою для розвитку міста. Деякий період, після відкриття першого вокзалу у Вінниці, навколо нього не було абсолютно нічого. Згодом, територія розбудувалася й тут з’явилася нова в’язниця, чавуноливарний завод й приміщення, у якому розміщували військових. А у 1899 році неподалік вокзалу відкрили першу сільськогосподарську виставку та ярмарок.
У 1918 році приміщення вокзалу зайняли німці, які прибували до Вінниці аби звільнити території від більшовиків.
За рік, армія Української Народної Республіки разом із Галицькою армією швидко звільнили Вінницю й залізничний вокзал.
Перша кам’яна будівля
Наприкінці дев’ятнадцятого століття Вінниця не була такою великою й приміщення, яке збудували для вокзалу, було теж невеликим. Проте, дерев’яну конструкцію змінили на кам’яну.
Сусідні станції “Жмеринка” й “Козятин” були вузловими станціями, а от Вінниця ні.
Вже у 1913 році Вінницький залізничний вокзал був станцією для трамваю. Тоді транспорт курсував до жіночої гімназії (теперішня загальноосвітній навчальний заклад №2).
Нова історія
Після революції, у 1934 році, Вінниця офіційно стала центром області й залізничний вокзал вирішили створити новий, великий. Це приміщення стало третім й відкрилося напередодні Другої світової війни у 1939 році.
Вінницький залізничний вокзал “постав та розквітнув” по-новому: величезна кількість людей щодня від’їжджали та прибували до міста.
Проте, війна змінила усе й вокзал, який міг би служити вінничанам ще не одне століття, був знищений у 1943 році. За нього боролися усі, навіть залізничники. Цікаво, але ці битви були настільки запеклими, що німецькі загарбники відкликали війська з фронту, аби ті захищали їхні комунікації.
Під час того, як фашисти розпочали свій відступ, вони підірвали будівлю залізничного вокзалу.
Пішохідний міст був єдиною спорудою, яка залишилися від тодішнього вокзалу й проіснувала до 2005 року.
Відновлення залізничного вокзалу розпочалося у 1945 році, фактично одразу після завершення війни. Нове приміщення розпочало свою роботу через сім років (у 1952), а на вході усіх “зустрічали” фігури працівника та дівчат-колгоспниць.
Навпроти будівлі був сквер й фонтан, який демонтували на початку 21 століття.
Вінницький вокзал, який зберігся до наших часів, має такий вигляд після реконструкції у 2002 році.
