Іноді на фоні загального напруження приходить бажання розслабитися. Усамітнитись або відпочити вдвох. В місті Вінниця є такі затишні місця. Міні-простори, щоб відгородитися від шуму та метушні. Заспокоїтись, набратися сил, та в рівновазі повернутися до звичних справ. Далі на vinnytsia-future.
Бажаєте дізнатися, де затишно відпочити в Вінниці?
Тоді – підемо!
Спускаючись по вулиці Олександра Соловйова, залишаючи справа площу «Ліверпуль», а зліва «Дім Книги», ви опинитесь біля музею-кав’ярні «Панъ Заваркінъ та Синъ». Неодмінно затримайтесь біля скульптури поважного єврея з філіжанкою кави та хитрого кота Шльоми с довжелезними вусами. Вони нібито запрошують присісти за вуличний столик. Треба віддати належне хазяїну кав’ярні: ковані стільчики заздалегідь застелені м’якими подушками. Що восени особливо комфортно. Зайдемо всередину?
Несподівано звуки міста зникають, і м’яко огортає тиша – з розміреним цоканням годинників та ароматом гарячої кави. Годинники тут всюди. Англійські, голландські, французькі, німецькі. Між ними на стінах та полицях монохромні фото вінничан минулого століття. Портрет першого власника будинку – Матвія Заваркіна – теж тут. До речі, нинішній господар кав’ярні дивно схожий на нього.
А присівши за столик, вас чекає приємна дрібниця: мідний дзвоник. Для чого? Щоб покликати баристу та замовити філіжанку ласої кави чи чаю. З еклером, зефіром чи шоколадом? Дивовижно зручно. Смачно. Не має бажання йти геть. Залишити хоча б спогад про музей. Вуаля. На дерев’яній вішалці чекають головні убори XIX сторіччя. Циліндр та котелок, жіноча шляпка з вуаллю, вишукана шаль та пенсне. Ці атрибути минулого можна приміряти та зробити світлину.
Ну а зараз – проїдемося у вінницькому трамваї. Розсіюється шарм кав’ярні «Заваркінъ та Синъ», перестукують колеса вагона, у великому вікні якого з’являються чудові види Вінниці. Вулиця Соборна, Театральна площа сріблиться фонтанами, каштанові алеї. Прийшла пора виходити. Що не кажить, але є своя чарівність в неспішній трамвайній мандрівці.
Де затишно відпочити у Вінниці подалі від шуму?
Переходимо колії. Попереду помітна огорожа парку лікарні імені академіка Ющенка. Порада: не йдіть по центральній вулиці. Зверніть праворуч. На стежку, що тікає меж дерев. Не поспішайте… Дихайте… Під ногами шелестить сухе барвисте листя, співають синиці, в повітрі відчувається терпкість чорнобривців та хризантем. На блакитній палітрі неба сяє золотий хрест церкви. Тихо… Не лякайтесь, коли неподалік побачити невеличке кладовище. Це захоронення засновників лікарні та співробітників. Просто ідіть далі, побажавши «легкого шляху», або мовчки, без слів та думок.
Як ось відкривається наповнена життям картина. Приголомшливий вид на Південний Буг! Високий скелястий берег, а попереду широкий рукав річки. Забудете про все… Саме за цим сюди приходять відпочити жителі Вінниці. Піти у відрив… що не дивно, коли навкруги такий безкінечний простір. Втомились? Присядьте на прогріті сонцем камені. Слухайте шум вітру, птахів, і дивіться на непорушне дзеркало води… Поки не забурчить у животі.
Непогано б підкріпитися. Тут недалеко. За парком, в декількох метрах від пішохідного переходу, затишно розташувалася одна з місцевих кав’ярень. Після тривалого часу на свіжому повітрі будь-яка кава здається смачною. Хоча кава тут і справді хороша. Давайте зручно примостимося, будемо смакувати та відкладати мить повернення до реального життя. Хоча після релакс-прогулянки оточуючий світ вже не такий проблемний, як раніш. Все вирішується.
Наш маршрут – далеко не єдиний, де можна затишно відпочити у Вінниці. У місті ще багато чудових вуличок, тихих куточків та смачних містечок. Тому підписуйтесь на наступну прогулянку.
