Перші казино слоти з’явилися в середині 19 століття. Дуже швидко набули популярності. До середини 20 століття у світі налічувалося понад 1000 великих казино. У століття розвитку інформаційних технологій казино є онлайн слоти. У мережі безліч варіантів. Важко визначитись.
Добре зарекомендувало себе Гоксбет казино. Онлайн слоти поділяються на нові, всі, популярні, книжки, тематичні. Відрізняються одна від одної атмосферою, лінійністю сюжетної лінії, кількістю виграшних комбінацій, коефіцієнтом віддачі виграшних ставок, сумою мінімальної та максимальної ставки, поширенням бонусу безкоштовних обертань, можливістю зірвати Джекпот. Слоти онлайн представлені від понад 40 провайдерів. Серед найвідоміших Play’n GO, Pragmatic Play, Nolimit City.
Кращі ігри казино”Goxbet”- ігри з великим виграшем
Слоті онлайн Україна відмінно підходять для розваг у будь-який час. Якщо ви не знаєте на зіграти, то переходьте в розділ з популярними іграми. Там точно знайдеться щось привабливе та особливе для вас. Заслуговують на вашу увагу наступні ігрові автомати слоти:
Big Bad Wolf, дуже прості правила, необхідно тільки зробити ставку і запустити обертання барабана, відмінно підходить для відпочинку та розслаблення;
Wolf Gold, динаміка та приємний звук нікого не залишать байдужим;
Divine Fortune, яскраві та соковиті картинки нікому не дадуть занудьгувати;
Book of Dead, перенесіться у світ археології, будьте першими в стародавніх гробницях і знайдіть сховані скарби, після обміняйте їх на реальні гроші;
Starburst, класичний слот з великою кількістю виграшних комбінацій, також він може похвалитися підвищеним коефіцієнтом віддачі зроблених ставок.
Заключення
Онлайн казино Goxbet чудово себе зарекомендувало. У цьому можна переконатися, прочитавши численні позитивні відгуки на спеціалізованих форумах та соціальних мережах. До переваг слід віднести наявність мобільного додатків, простий за функціональними можливостями сайт без будь-яких дратівливих динамічних елементів, швидкість виведення зароблених коштів з рахунку, а також множинні бонуси. Серед них безкоштовні обертання з мінімальною ставкою, збільшення депозиту за першого поповнення на 200 відсотків, повернення частини програних коштів за певний часовий проміжок. Вибирайте ігрові автомати слоти та перемагайте. У колекції їх дуже багато, кожна людина знайде щось особливе для свого унікального смаку! Пам’ятайте, що гра можлива не лише на реальні кошти, а й на віртуальні гроші на демонстраційному рахунку.
Чимало людей прагне працювати у великих компаніях зі світовим ім’ям, та не всі знають, як туди потрапити. Вінничанка Катерина Мазуркевич змогла працевлаштуватись в одну з найбільших корпорацій світу – Microsoft, пише vinnytsia-future.com.ua. Про те, як стала частиною Microsoft та про особливості роботи вона розповіла “Українському інтересу”.
Як потрапила за кордон
Середню освіту Катерина здобула у фізико-математичній гімназії у Вінниці. Дівчину завжди приваблювали точні науки, залюбки вивчала математику, інформатику та фізику. Тому далі навчання продовжила у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка на факультеті кібернетики.
Після завершення навчання думала продовжити будувати кар’єру в Україні. В університеті була можливість потрапити на стажування у такі компанії-гіганти, як Microsoft, Google чи Facebook. На факультеті кібернетики був викладач, що вів алгоритмику, а також мав зв’язки з цими великими компаніями. За його рекомендаціями студенти могли відправитись на стажування у Сполучені Штати. Тоді ці самі студенти так само мали можливість відправляти резюме знайомих з рекомендаціями на пошту компаній.
У таких великих корпораціях на пошту щодня приходить незлічена кількість листів. Не всім кандидатам щастить, аби їх резюме помітив рекрутер. Буває, що ці листи можуть роками лежати без відповіді. Тому такі рекомендації значно підвищують шанси отримати запрошення на співбесіду. Резюме Катерини потрапило у Microsoft та Facebook завдяки її другу.
Про співбесіду
На жаль успішно пройти співбесіду у Facebook не вийшло, проте це дало розуміння Катерині, на що треба більше звернути увагу при підготовці до наступної, адже відбори у таких компаніях проходять приблизно однаково.
Важливо, що тут звертали більше уваги не на знання конкретних мов програмування, а на навички розв’язування алгоритмічних задач. До спілкування з рекрутером Microsoft Катерина готувалась близько місяця. Співбесіда була онлайн та дівчина пройшла на наступний етап, де вже мала поїхати до Сербії аби поспілкуватись з різними інтерв’юерами наживо. Там було чотири такі зустрічі, за результатами яких дівчину запросили на роботу.
Про переїзд
Вирішивши, що такий шанс випадає раз у житті Катерина наважилась на переїзд у Штати. Дівчина була щаслива не стільки від того, що працюватиме у відомій компанії, скільки від того, що плідна праця привела до бажаного результату. До того ж ніякого контракту укладати не треба було, тому завжди залишалась можливість покинути роботу і повернутися додому.
Переїзд зайняв близько року, з урахуванням оформлення всіх документів та відкриття візи, з цим допомогла й сама компанія Microsoft, а також запропонували оплатити дорогу, орендувати житло та автомобіль за кошти організації.
Особливості роботи у Microsoft
Катерину взяли на позицію розробника програмного забезпечення для внутрішнього користування працівниками Microsoft. Керівництво лояльно ставиться до новачків, дає час у всьому розібратись та не вимагає результату одразу. Не обов’язковим був й досвід роботи, адже чимало корисних навичок можна отримати безпосередньо під час роботи, наприклад, взаємодія у команді, вміння аналізувати продукт, правильне встановлення дедлайнів тощо.
Також немає чіткого графіка роботи, адже тут важливу роль відіграє результат, а не кількість часу, який був витрачений. Кожен працює у комфортному для себе режимі. Катерина розповідає, що день розпочинається о 8-10 ранку і закінчується о 17:00-19:00 годині. У компанії слідкують за режимом роботи та відпочинку та нікого не змушують працювати понад норму.
Досить часто такий атрибут християнства, як золотий хрестик, використовується як декоративний елемент. Однак не варто нехтувати його символізмом. Церковні канони свідчать, що православний хрест є символом перемоги над гріхом. Натільний хрестик надягають людині після обряду таїнства Хрещення. Віряни повинні носити його все життя. У деяких випадках перевагу віддають іншим оберегам — ладанкам, іконкам та іншим християнським символам. Церква визнає такі атрибути, проте, все ж наполегливо рекомендує носити православний хрестик, а вже після — інші аксесуари.
Одягаючи хрест, люди висловлюють бажання зректися диявола. Крім того, після Хрещення це стає символом обмивання від гріхів і оновлення особистості на духовному рівні. Дотримання правил носіння хрестика свідчить про готовність людей до духовного розвитку та боротьби зі злими силами.
Про що не варто забувати
Прийнявши рішення носити християнський натільний хрест, важливо усвідомлювати, що він не є звичайною ювелірною прикрасою. Атрибут, даний під час Хрещення, не варто виносити на загальний огляд. Хрестик золотий насамперед має захищати свого власника, а не свідчити про його високий статус. Також гріхом вважають носіння хреста для моди. Щоб сила цього аксесуара максимально проявилася — весь процес має відбуватися усвідомлено.
На думку психологів, масивні натільні хрести із золота частіше купують і носять як прикрасу люди низького достатку. Таким чином вони намагаються виділитися на тлі інших, щиро вважаючи, що не варто приховувати золоті вироби під одягом. У результаті церковний атрибут перетворюється на просту прикрасу з благородного металу, припиняючи виступати як оберіг.
Натільні хрести необхідно носити обов’язково під одягом, розташовуючи якомога ближче до серця. Знімати атрибут слід тільки у виняткових випадках, розташувавши в спеціальній кишеньці в одязі. Щоб хрестик золотий не став звичайною дрібничкою, у жодному разі не потрібно чіпляти виріб на вухо як сережку або на зап’ястя як підвіску.
Жінкам, які планують відвідати розважальний заклад, вечірку або інший подібний захід, слід попрацювати над своїм образом. Якщо вбрання не передбачає наявність на шиї хрестика, то виріб необхідно приколоти шпилькою зі зворотного боку одягу. Не слід залишати оберіг удома. Так чинили віряни кілька десятиліть тому, коли церква перебувала під офіційною забороною, ретельно приховуючи дорогий душі атрибут під одягом.
Купити золотий хрестик за доступною ціною можна в магазині Gold.ua. При цьому тільки вам вирішувати, буде виріб натільним оберегом чи простою ювелірною прикрасою.
Вибір матраца у дитяче ліжко є непростим завданням. Адже від правильно підібраного виробу залежить якість сну, правильний розвиток кісткової системи та належна робота кровоносної системи. Порушення постави у багатьох випадках починаються ще з юних років, і незручний матрац відіграє при цьому не останню роль. Проте підготовка зручного спального місця допоможе запобігти появі проблем у майбутньому.
Як вибрати недорогий матрац у дитяче ліжечко
Прагнучи обрати найкращий матрац для своєї дитини, батьки зіштовхуються з великими цінами на продукцію європейських брендів. А чи можна знайти матрац з якісних матеріалів та не за всі гроші світу? Такий варіант є реальним, якщо звернутись до українських виробників.
Фабрика матраців “Шарм” https://sharm.store/uk/category/matrasy-detskie виготовляє всю продукцію на території України. Завдяки відсутності посередників та міжнародного транспортування ціни на матраци є доступними кожному.
Як підібрати матрац для дитини
Одним з факторів здорового та міцного сну дитини є правильно підібраний матрац. Основна його функція полягає у підтримці тіла під час нічного відпочинку, зменшенні навантаження на хребет та запобіганні його викривленню. Коректно підібрана модель дублює контури тулуба, внаслідок чого сон стає міцнішим.
Важливими критеріями вибору матраца для дитини є:
Розмір ліжка. Навіть кілька зайвих сантиметрів можуть спричинити деформацію матраца, створивши “хвилі”. Якщо між матрацом та каркасом ліжка будуть утворюватись щілини, дитина може провалюватись в них.
Жорсткість. Слід підбирати в залежності від віку: до 2-3 років ортопеди рекомендують спати на твердих поверхнях, після 3 років оптимальним буде матрац середньої жорсткості. Тверда поверхня може заважати нормальному формуванню вигинів хребта. М’які матраци провалюються під вагою тіла і призводять до сильного прогину спини.
Матеріали. Від наповнювача залежать експлуатаційні характеристики матраца. Для дитячого ліжка найкраще обирати натуральні наповнювачі: кокосова плита (койра), латекс та їх поєднання. Вони мають гарні гіпоалергенні властивості, є екологічними та безпечними.
В інтернет-магазині “Шарм” можна ознайомитись з широким асортиментом матраців, а також замовити індивідуальне виготовлення під розміри ліжка дитини. На сайті можна замовити зворотний зв’язок, щоб отримати детальну консультацію від менеджерів.
Друга світова війна – це масштабний військовий конфлікт та причина найбільших трагедій двадцятого століття. Вона була настільки глобальною, що бойові дії велися у 2/3 існуючих у той період держав. Під час війни відбувалися найбільші злочини за всю історію Землі: використання атомної зброї, Голокост, жорстокі масові вбивства, кровопролиття, знущання над людьми. Україна ж внаслідок геополітичного та геостратегічного стану стала однією із жертв радянсько-німецької боротьби. Протягом тридцяти п’яти років на її території велися активні бойові дії. Було багато втрат, безліч мобілізованих, мільйони постраждалих.
Окупація Вінниччини тривала два роки і вісім місяців. Це був жорстокий нацистський режим. Приблизно триста тисяч людей розстріляли, замучили в концтаборах та в’язницях, вивезли на примусові роботи. Звісно, преса працювала також в умовах, де крок абсолютно кожного перебував під щохвилинним контролем, пише vinnytsia-future.com.ua.
Під владою кого перебувала преса у 1941-1944 роки?
Після радянської колективізації та політичних репресій проти своїх родичів та рідних, мешканці Вінниччини відчували глибоку потребу у мирному господарюванні на своїй землі. З приходом німецької армії, яка, здавалося, ставилася до місцевого населення достатньо лояльно, значна частина місцевих жителів з поступом часу повірила, що після визволення від більшовицького режиму, вони зможуть створити незалежну державу, де самі будуть господарями власного краю. Для збереження цієї ілюзії, німецькі пропагандисти у своїй агітаційній діяльності намагалися підтримувати баланс між абсолютною правдою і брехнею. Така гармонія, визнавалося, часто залежала від реального становища та подій на фронті, оскільки населення окупованих територій хутко зрозуміло справжню політику фашистського керівництва.
У той період, коли українське населення переживало процес колективізації, воно прагнуло мати власні земельні наділи і було надто обідране від комуністичного режиму. Однак гітлерівська окупаційна адміністрація намагалася переконати місцевих жителів на окупованих територіях в тому, що німецька армія прийшла, щоб встановити новий порядок, який замінить старий комуністичний режим. Вони обіцяли харчову безпеку замість голоду та економічного убогтіння. Головним інструментом поширення цієї інформації стала преса. Саме на неї орієнтувалися для впливу на громадян. Одним із провідних видань на Вінниччині стала газета “Вінницькі вісті”, яка фактично стала рупором німецької пропаганди в період з 1941 по 1944 рік. Кадровий склад для редакції цього видання складався в основному із представників української інтелігенції, яка на початку війни об’єднала зусилля з окупаційною владою. Не лише “Вінницькі вісті”, але і багато інших пропагандистських матеріалів було випущено з метою посилення ідеї “визвольної місії” німецької армії.
Місцеве населення України, перебуваючи під впливом інформаційного простору, щодня засвоювало інформацію не лише через публікації в газетах, а також через радіопередачі, де символи були відірвані від реальності. Мешканці України іноді відступали від своїх власних інтересів і приймали ідеологію, яка далека від реальності. Інколи реальність ставала на другий план.
Неабияк цікавою та результативною стратегією, використовуваною німецькою пропагандою, було сповіщення ідеалів через використання закликів. Варто відзначити, що більшість заголовків статей у пресі були сформульовані у формі гасел. Наприклад, в газеті “Вінницькі вісті” ми можемо побачити заголовки, такі як “Селянство – життєва сила Європи”, “Німеччина перемагає на всіх фронтах”, “Пробудження до нового життя”. Ці заклики мали на меті показати населенню окупованих територій, які цілі переслідувала нацистська Німеччина.
Створення товариств та організацій
З метою посилення пропаганди серед населення в зоні військової адміністрації було введено ініціативу створення суспільно-просвітницьких організацій, зокрема «Просвіта» та Спілки українських письменників. В області Вінниччина товариство «Просвіта» з’явилося серед найперших, які розпочали свою діяльність.
Вже у жовтні 1941 року було створено його місцеве відділення. У їхньому статуті було чітко визначено, що ця організація була заснована з метою розвитку та поширення громадянської та національної свідомості серед українців, а також з метою надання освітньої підтримки своїм членам, надання якісної освіти, корисного дозвілля та допомоги у здобутті їхніх громадянських та національних прав.
Засоби впливу та пропаганда у пресі
Газета “Вінницькі вісті” на окупованих територіях використовувалася окупаційною владою для пропаганди нової системи виховання української молоді. В окремих випусках цієї газети надавалися вказівки для вчителів щодо методів виховання молодого покоління. Зокрема, закликалося вчителів виховувати дітей націоналістами, готовими до самопожертви та здатними до новаторського підходу в освіті. Один із найбільш ефективних методів впливу на свідомість звичайного українця полягав у спрямуванні його до історичної свідомості. Цей підхід виявився дуже популярним, і майже в кожній газеті публікувалися статті про відомих українських діячів і народних героїв, які виступали за волю українського народу. У цих матеріалах проводився аналіз діяльності багатьох видатних постатей, як приклад.
У пресі у період з 1941 по 1942 рік практично в кожному її випуску була присутня політична карикатура, яка зображала Йосипа Сталіна та його керівництво. Наприклад, в номері 43 від 31 травня 1942 року було опубліковане зображення, на якому видно Сталіна та Вінстона Черчіля, що ведуть Френкліна Рузвельта на повозці. Автори карикатури намагалися розкрити недоліки в стосунках між цими трьома лідерами і донести до населення окупованих територій, що угоди між цими лідерами можуть бути не такими, якими їх зображали.
Отже, преса була одним із інструментів німецької пропаганди. Вона суттєво впливала на населення окупованих територій. Але з часом люди все менше довірили німецьким газетам і відвернулися від них. Вінничани більше віддавали перевагу періодичним виданням та листівкам, які поширювали партизани. Ця ситуація свідчила про те, що населення активно виступало проти окупаційної влади і шукало альтернативні джерела інформації, що не були спотворені пропагандою.
Відтоді, як Вінниця розширилася на обидва берега Південного Бугу, питання переправи через річку стало як ніколи актуальним. Місто постійно розбудовувалося, а сполучення між лівим та правим берегами стало невід’ємною частиною життя міста. Спочатку це були примітивні пороми для перетину мілководного Бугу, а потім їх замінили дерев’яними мостами, які, в свою чергу, відступили місце сучасним залізобетонним спорудам, пише сайт vinnytsia-future.com.ua.
Способи перетину річки у Вінниці сформувалися сотні років тому, бо були обумовлені потребами місцевих жителів зручно добиратися до різних частин міста. У деталізованій схемі міста Вінниця 1915 року видно, що жителі міста використовували ті ж самі місця для переправи через Південний Буг, як і сьогодні – це Центральний, Київський та Староміський мости. Їх будівництво – це історія розвитку міста, про яку має знати кожен житель регіону.
Початок історії вінницьких мостів
Історія вінницьких мостів розпочалася у 2-ій половині 19 століття, коли місто почало активно розвиватися. Поромних переправ, якими вінничани користувалися до того часу, було недостатньо для великого потоку людей. Саме тому і виникла необхідність у будівництві мостів.
Перша велика переправа через Південний Буг з’явилася в 1886 році в районі електростанції, з’єднуючи вулицю Поштову (нині Соборну) і сучасне Замостя. Цей міст був виготовлений з дерева і користувачам доводилося сплачувати за перетин. Згідно з тарифами, установленими міською думою, пішоходи давали одну копійку, за домашню тварину вимагалось ще три копійки, а для екіпажу або візка – чотири чи навіть п’ять. У 1902 році дерев’яний міст було замінено двома залізними системи Швеллєра, кожна з яких важила 27 тисяч пудів. Їх було виготовлено на Брянському Олександрівському рейкопрокатному механічному заводі.
Мости були встановлені над обома протоками річки Буг, що омивають острів Кемпа. Це видно на фотографіях ще того часу. І на цей раз проїзд вже був безкоштовним. Ці мости були достатньо міцними, щоб переносити великі навантаження. У 1913 році через них вперше проїхав вінницький трамвай. Цікаво й те, що залишки колишньої трамвайної системи можна побачити й донині на острові Кемпа.
З початком окупації Вінниці в 1941 році мости були підірвані відступаючими радянськими військами. Пізніше побудували тимчасовий міст, проте важкому транспорту було заборонено користуватися ним. Внаслідок цього до 1949 року у Вінниці функціонували дві ізольовані трамвайні системи.
Будівництво Центрального мосту та спорудження “похилої” переправи
У 1953 році розпочалося будівництво сучасного мосту, який досі з’єднує центр міста і район Замостя. Ця величезна залізобетонна конструкція завдовжки 129 метрів стала джерелом гордості для вінницьких будівельників та мешканців. Міст був розрахований на значні навантаження і на довгий період експлуатації.
Навіть півстоліття тому, як і досі, жителі Вінниці насолоджувалися міськими краєвидами, які відкривалися з Центрального мосту. Але 1 вересня 1984 року вінничани, проїжджаючи через міст, були неймовірно шоковані – річка Буг зникла! Причиною цьому стала аварія на Сабарівській гідроелектростанції, яка призвела до швидкого спаду рівня води у водоймі. Згідно зі свідченнями старожилів, в той час річку практично завжди переходили вбрід. На фотографіях радянської епохи часто можна побачити ще один міст, який довгий час був основним способом подорожі на острів Кемпа. Понтонна переправа існувала до 2009 року, коли її розібрали у зв’язку з будівництвом набережної та фонтану “Рошен”. Пізніше місцева влада намагалася створити новий міст, але жоден із запропонованих проєктів не вийшов реалізованим, адже не підходив ні за змістом, ні за вартістю.
Сучасний Староміський міст розташований на тому самому місці, де вже у 19-му столітті діяла поромна переправа, що з’єднувала Нове місто із Старим. З лівого берега пором відчалював від крутого скалистого узбережжя, де розташовувалася міська каменеломня, а також найстаріший із нині існуючих у Вінниці храмів – православна Миколаївська церква. У 1910 році купець Немирівський вирішив спорудити на цьому місці досить міцний дерев’яний міст, придатний для проїзду конями. Переправа через міст була платною. Однак у 1941 році сталася подія, схожа на ту, яка сталася з Центральним мостом – його було підірвано. В той самий рік окупаційна армія побудувала понтонний міст, придатний для проїзду вантажівок. У першій половині 60-х років розпочалося будівництво сучасного міцного залізобетонного мосту, що веде на Старе місто. На той момент його конструкція вважалася особливою, оскільки він був одним із перших в СРСР “похилих” мостів.
Переправа на Кумбарах та наступ німецько-фашистських військ
Найбільш тривалий період у Вінниці проіснувала поромна переправа на Кумбарах. Навіть у другій половині 20-го століття вінничани згадують, що для того, щоб дістатися лівого берега, їм доводилося користуватися саме нею. Ця переправа розташовувалася на тому місці, де нині відомі вінничанам сходи до річки Буг у сквері на вулиці Оводова. На старому знімку, зробленому понад століття тому, можна побачити саму переправу на Замостя. Там, біля крутого правого берега, розташовувалися міські купальні.
Зі зведенням залізниці через Вінницю, лівий берег міста став швидко розвиватися, тому, відповідно, зросла потреба в сполученні із Замостям. На фотографіях, що лишилися з того часу, можна побачити, що поруч із особняком лікаря Новинського уже видно добре впізнавані вінничанами гранітні сходи, збудовані за проєктом архітектора Артинова. Вони слугували спуском до порому та складалися із 118 сходинок. Зверху відкривався чудовий краєвид на Буг та околиці міста. Саме тут було одне з найулюбленіших місць вінничан для прогулянок.
Після завершення будівництва Сабарівської гідроелектростанції рівень води в Південному Бузі значно піднявся. Саме тому 1 проліт сходів буквально “заглибився” під річку. З часом поромна переправа вже не могла задовольнити транспортні потреби жителів міста, а в 1930-х роках розпочалося будівництво мосту, який мав з’єднати П’ятничани з Замостям, але дерев’яний міст не прослужив довго. Причиною цьому став наступ німецько-фашистських військ на територію Вінниці. Радянські війська просто підірвали його конструкцію. Тож поромна переправа стала єдиним засобом пересування.
У 1941 році під час окупації війська встановили пішохідний понтонний міст, який допоміг вирішити транспортну проблему. Після закінчення Другої світової війни у відновленні Вінниці найперше постало питанням щодо повторного будівництва капітального мосту на лівий берег. Роботи було розпочато у другій половині 1950-х років. У 1962 році П’ятничанський (або Київський) міст, який згодом відіграв величезну роль у розвитку Вінниці, було відкрито для експлуатації.
Мости Вінниці у 21 столітті
Протягом всього періоду існування Київського мосту не проводили жодного капітального ремонту, що призвело до того, що конструкцію визнали аварійною. З березня 2017 року розпочалася реконструкція цієї споруди.
Взагалі, питання мостів для Вінниці завжди лишалось і є актуальним. Про потребу у будівництві нових переходів у місті говорять давно. У генеральному плані розвитку Вінниці передбачається спорудження ще двох мостів: одного – від Свердловського масиву на Старе місто в районі вулиці Скалецького, інший – від Замостя на П’ятничани, де вулиця Гонти зараз перетинає Південний Буг. У першій половині 2000-х років була проведена оцінка наближеної вартості 2-го проєкту, який на той час становив 400 мільйонів гривень. У 2017 році ще раз заговорили про побудову хоча б одного моста. Проте роботи відклали, як мінімум, на десять років. Одними з причин стали брак коштів та виникнення багатьох проблем на період будівництва.
З розвитком інтернету, а згодом впливу пандемії та початку повномасштабної війни все більше вінницьких підприємців стало переводити бізнес в режим онлайн. Одним з важливих етапів розвитку інтернет-магазинів є налаштування оплати онлайн. І конкуренцію виграють ті, хто забезпечує своїм клієнтам зручність та безпеку.
Як підключити онлайн-оплату
Перш ніж кошти покупця надійдуть на рахунок продавця, вони проходять через банк-еквайр (банк, що здійснює розрахунки з бізнесом, що отримує оплату від власників платіжних карток), банк-емітент (банк, який випустив платіжну картку). Для налаштування оплати простіше звернутися до провайдерів платіжних послуг (онлайн-сервісу, що допомагає приймати, управляти, обробляти та архівувати онлайн-транзакції).
Fondy — це платіжний сервіс, що допомагає великим та маленьким бізнесам налаштувати безпечну оплату. Сервіс дозволяє отримувати платежі з банківських карток Visa, Mastercard, а також ПРОСТІР. Він допомагає вберегтись від шахраїв та зберегти платіжні дані у безпеці.
Мерчанти, що підключені до Fondy мають змогу обрати різні варіанти оплати для своїх клієнтів:
картки міжнародних та національної ПС;
електронні гаманці Apple Pay, Google Pay;
платіжні сервіси Visa Checkout та Masterpass;
онлайн-розстрочки Frisbee чи monobank.
Для підключення оплати слід зареєструватись у системі, активувати мерчанта, обрати зручний варіант оплати, підключити інструмент платежів. Більш детальну інформацію можна отримати на офіційному сайті Fondy.
Переваги підключення онлайн-оплати
Онлайн-оплата чудово підходить для вінницького бізнесу, який займається продажем товарів чи послуг через власний сайт, маркетплейси чи мобільний додаток, наприклад, інтернет-магазини, веб-студії, сервіси доставки тощо. Також такий спосіб отримання оплати є зручним для тих, хто продає цифрові продукти та послуги (онлайн курси, інтернет хостинг тощо).
Онлайн-оплати є зручними для обох сторін торгівлі. Бізнесу це дає можливість швидко продавати товари чи послуги та автоматично приймати оплату без залучення людей для проведення операцій. Відсутність готівки мінімізує ризики помилок касирів чи отримання фальшивих купюр. Крім того, це також дозволяє уникнути зайвих витрат на інкасацію та зберігання готівкових коштів.
Клієнти таким чином можуть просто, швидко і безпечно зробити покупку в будь-який час дня чи ночі.
Міста-побратими — міста двох різних країн, які встановили довготривалі дружні стосунки з метою обміну досвідом в економічній, культурній, освітній, спортивній, туристичній, господарській та інших сферах. Взаємодія між містами відбувається шляхом обміном візитів делегацій, художників, спортивних колективів, письменників, виставками, а також літературою, кінофільмами, фотоматеріалами про життя міст. Вінниця встановила дружні зв’язки з 7 містами інших країн. Далі на vinnytsia-future.
Кельце
Польське місто, що розташовується за 170 кілометрів на південь від Варшави. Побратимську угоду було підписано у 1959 році на термін до 2058 року. В ті часи “друзів” для міст обирало партійне керівництво. Вінниці пощастило з вибором. Кельце очолювало Келецьке, а згодом Сьвєнтокшиське воєводства, які нагадували Вінницьку область за природними умовами. Неподалік Кельце розташовується село Вінниця на 100 дворів, що було відоме паромною переправою, яку згодом замінив один з найсучасніших мостів у всій Польщі. Своєю чергою Вінниця відкрила на одній з центральних вулиць міста ресторан “Кельце”, а й сама вулиця згодом змінила назву на Келецьку.
Спільна праця міст та сіл Вінницької області та Сьвєнтокшиського воєводства передбачає створення українсько-польських проєктів з метою підприємницького, економічного, екологічного розвитку та покращення розвитку місцевого самоврядування. Також було розроблено міжнародний автобусний рейс Кельце-Львів-Вінниця.
У Кельце та Вінниці спостерігається постійний обмін досвідом між вищими та середніми навчальними закладами, музеями та виставковими центрами та проведення тижнів культури.
З початком війни ще у 2014 році Кельце активно підтримувало вінничан, а від 24 лютого 2022 допомога тільки зростала. Вінниця отримувала тонни гуманітарної допомоги, евакуйованих жителів прихистили у польському місті та організували для вінницьких дітей чотири зміни літнього відпочинку. В серпні Вінниця отримала від кельчан квадрокоптери.
Пітерборо
Місто Великобританії, що розташовується на річці Нен, за 118 кілометрів на північ від Лондона. Природний ландшафт складається переважно з рівнин та невеликих пагорбів. Пітерборо є регіональним торговим, промисловим, транспортним центром, яке постійно розвивається.
Дружні стосунки з Вінницею встановлені ще у 1991 році. З того часу міста взяли курс на спільний розвиток і покращення якості життя їхніх жителів. У 2002 Вінниця отримала у подарунок від “побратима” два пожежних автомобілі марки Dennis. Проте через їх пристосованість до право дорожнього руху для ліквідацій пожеж у місті вони не використовувались, а були передані для чергування в пожежній частині вінницького аеропорту.
У 2005 році в англійському місті було відкрито вінницьке представництво вінницької швейної фабрики “Володарка”, щоб ознайомити місцевих жителів зі швейною продукцією вінницького регіону та реалізовувати її у Великобританії під вінницькими торговими марками.
З початком війни в Україні Пітерборго надало гуманітарну допомогу місту, відправивши 10 тонн вантажу з провізією, аптечками, одягом, засобами гігієни та побутовою хімією. А англійці в той самий час долучались до антивоєнних протестів на площі.
Бірмінгем
Американське місто, яке розташовується в центральній частині штату Алабама. Торгово-фінансовий центр, де зосереджено важке машинобудування, хімічна, медична та текстильна галузі.
З 2014 року Бірмінгем активно допомагає Вінниці й усій Україні. Майже щороку американське місто відправляло гуманітарні вантажі з військовими аптечками, медикаментами, які направлялись у вінницькі лікарні та на схід України.
У 2015 році американське місто організувало програму “Відкритий світ”, в якій вінницькі фахівці познайомилися з роботою бірмінгемського бізнес-інкубатора, реабілітаційного центру для нарко- та алкозалежних людей, дізнались особливості співпраці влади та громадських організацій.
Рибниця
Молдовське місто, яке фактично знаходиться на території невизнаного Придністров’я. Є великим виробничим та промисловим центром, де добре розвинуті харчова та будівельна галузі. Тут розміщені цукроварний, спиртовий, маслоробний, цементний заводи, та завод залізобетонних виробів.
Бурса
Турецьке місто, що є четвертим по величині у країні після Стамбулу, Анкари та Ізміру. Бурса відома таємничими гробницями, величними мечетями та гарячими сірчаними джерелами, а також є батьківщиною найякіснішого шовку. Співпраця турецького та українського міст розпочалась на початку ХХІ століття. Між ними було укладено угоду про торговельно-економічне та гуманітарне співробітництво. У 2004-2005-х роках турецькі делегації здійснили декілька візитів до Вінниці, де місцеві бізнесмени підприємства “Ел-Тур” змогли обмінятись досвідом з колегами та обговорити майбутню співпрацю. Після укладання угоди у Вінниці створили Турецький департамент. Основна діяльність двох міст була спрямована на налагодження економічної сфери, адже тоді культурна, освітня, спортивна та інші галузі розвиваються краще.
Бат-Ям
Ізраїльське місто Бат-Ям знаходиться на узбережжі Середземного моря, та являється частиною Великого Тель-Авіва, завдяки чому в місті добре розвинена туристична сфера. Населенням міста становить близько 130 тисяч людей.
У 2012 році Вінниця та Бат-Ям уклали міжнародний договір про побратимство двох міст. Співпраця українського та ізраїльського міст не є випадковістю, тісні взаємовідносини почали налагоджуватись ще з 2010 року. Угода передбачала спільну працю у розв’язанні питань та розвитку економічної, культурної, туристичної сфери.
У Вінниці було створено Муніципальний консультативно-діагностичний центр за ініціативи Бат-Яму, який допоміг не лише у питаннях будівництва центру, а й у наданні сучасного обладнання та навчання вінницьких фахівців.
Між містами регулярно відбувались обміни професійними делегаціями задля здобуття нового досвіду. Так вінницькі фахівці департаменту енергетики, транспорту та зв’язку відвідували Бат-Ям та Тель-Авів, щоб перейняти досвід організації транспортної системи. Своєю чергою ізраїльська делегація взяла участь у вінницькій конференції «Міста, дружні до дітей» під егідою Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, де поділилась досвідом організації проєктів для дітей та молоді у їхньому місті.
Паневежис
Паневежис місто на півночі Литви, яке займає п’яте місце у країні за кількістю жителів. Воно розташоване по обидва береги річки Невежис, що має певну схожість з українським містом над Південним Бугом. Паневежис є центром промислового виробництва, де добре розвинена електротехнічна та пивоварна галузі.
Угода про побратимство між містами була укладена у 2015 році, проте співпраця розпочалась декількома роками раніше. У 2011 році тодішній міський голова Паневежису відвідав Вінницю на святкування Дня міста, коли керівництво досягло домовленості про майбутнє встановлення дружніх відносин. Згодом у День відродження Литовської держави міськи голови обох міст підписали угоду про розвиток двосторонніх зв’язків шляхом запозиченням досвіду та технологій у всіх сферах міського самоврядування. З того часу Паневежис та Вінниця спільно працюють над проєктами у галузях економіки, охорони здоров’я, екології, культури, науки, спорту, туризму тощо.
Вінниця вражає своєю колоритністю. Ми не є корінними жителями, але не перестаємо дивуватись новим відкриттям, що пов’язані з історією міста. У Вінниці налічується біля 30 мікрорайонів. Офіційно у Вінниці 3 райони: Вишенька, Замостя та Старе місто. Усіх місцевостей великі райони не охоплюють. В статті розглянемо мікрорайони Вінниці з дивними, веселими, сумними та неоднозначними назвами. Відкриємо сторінки історій створення та походження назв на vinnytsia-future.
Центр
В серці Вінниці пролягає, як центральна вена, вулиця Соборна. Назва вулиці змінювалась, так часто, як змінювалась влада в місті. Поштовий проспект, Літинська, Летичівська, Центральна, Ленінська, проспект Капуцинів – назви центальної вулиці. Назву Соборна вулиця отримала після здобуття Україною незалежності.
Частина вулиці Соборна, від перехрестя з театральною до перехрестя з вулицею Оводова раніше називали Стометрівка.
Париж
Невелика площа з фонтаном, що знаходиться на перехресті вулиць Театральна та Соборна біля театру імені Садовського. Отримала свою назву в середині ХХ ст. адже там прогулювались модники міста та відповідно “як в Парижі”. Фонтан на площі збудували разом із театром на випадок пожежі, щоб був резервуар для води.
Каліча
Територія мікрорайону знаходиться на сучасній площі Гагаріна. Походження назви, як і сама назва, цікаве. До XVIII століття ця територія не входила до складу міста. Місце називали Калічанський Яр по якому протікає річка, що утворювала болото. В непогоду, при переході через яр, можна було і покалічитись. Судячи з назви таке траплялося доволі часто. На схилах яру був цвинтар. Сьогодні маленька річечка, що в минулому створювала проблеми місцевим мешканцям, протікає по трубах під площею. Місцевість, якщо придивитись, має доволі круті схили.
Ліверпуль
Невелика площа, що знаходиться біля зупинки трамваю на вулиці Соборна з однойменною назвою. Існує декілька версій, щодо походження назви:
перша, на даній площі знаходилось місце для прогулянки та відпочинку молоді. В радіусі кількох метрів розташовувалась крамничка де продавались пиріжки з лівером та стояли автомати з газованою водою;
друга, що молодь, яка найчастіше тут прогулювалась були фанатами групи “Бітлз” і часто на площі звучали пісні цієї групи.
Єрусалимка
Мікрорайон у місті де жили євреї в ХІХ ст. Поділялась на Верхню ( жили заможні жителі) та Нижню (проживало бідне населення). Утворилось навколо ринку, що був на площі (територія колишнього кінотеатру Росія, сьогодні напів покинута будівля). Навколо ринку євреї будували житла, халупки. Розміщення сучасної Єрусалимки – від Центрального мосту, по вулиці Магістрацькій до вулиці Архітектора Артинова по березі Південного Бугу.
Кумбари
Мікрорайон та парк, що названий в честь одесита грецького походження Олександра Кумбарі, який був власником землі, яка сьогодні обмежується вулицями Магістрацькою, Миколи Оводова та спуском до річки Буг. Саме Кумбарі був ініціатором створення сходів, які налічують 118 сходинок, до паромної переправи через річку (мосту на той час не було). Відповідно мікрорайон та парк, що прилягає до нього носить назву Кумбари.
Замостянський район
Можайка
Мікрорайон Можайка знаходиться у надзвичайно тихому місті. Серед приватних будинків височать 7 багатоповерхівок. Мікрорайон має таку цікаву назву через те, що одна із головних вулиць названа на честь Олександра Федоровича Можайського (авіаконструктора та винахідника, який, проживаючи у Вороновиці, винаходив та тестував літальні апарати).
Казарми
Мікрорайон простягнувся по сучасній вулиці Стрілецька де було збудовано казарми для військових. Якщо прогулятись від Зорі в напрямку вулиці Винниченка, можна помилуватись архітектурою кінця XIX початку ХХ століть.
Тяжилів
Великий район Вінниці, що в останні роки вдало розбудовується та змінюється. Там де раніше були приватні будинки, пустирі або просто поле з’являються багатоповерхівки та цілі квартали. Раніше, в даній місцевості було село Тяжилів. З окраїни бере початок річка Тяжилівка, що протікає через увесь район, Можайку та в районі Київського мосту впадає у Південний Буг.
ГПЗ – 18
Мікрорайон знаходиться на вулиці Сергія Зулінського (кіборга, що родом з цих місць). Формувався навколо підшипникового заводу, що був 18 за розміром в Радянському Союзі. Райончик розвивався до 1997 року, моменту закриття заводу.
“Кому в житті не везе – той живе на ГПЗ” – інколи можна почути від вінничан.
Десна
Назва мікрорайону походить від назви села, а потім розширилось та увійшло до складу міста. Мікрорайон доволі віддалений від центру міста. Утворився навколо заводу Хлібопродуктів. Плавно розміщений серед елеваторів, промислової зони та полів. Десна – мікрорайон, що розташований на окраїні міста Вінниця.
Корея
Походження назви мікрорайону не підтверджене фактами. Існує декілька версій походження назви мікрорайону:
перша версія, що першим жителем цієї місцевості був кореєць зі своєю великою сім’єю;
друга версія полягає в тому, що в райончику давали земельні ділянки льотчикам, що воювали на корейській війні;
третя версія полягає у тому, що розбудовувати дану місцевість почали під сас корейської війни.
Версій багато, але підтвердження документально немає.
Мікрорайон розташований майже в центрі, адже головна вулиця виходить до центрального парку. Місцеві називають Корею “селом посеред Вінниці”, адже деякі дороги не те що не асвальтоваті, а м’яко кажучи не проїзні. Деякі жителі мають невеликі господарства: кури, кролі, свині. Зустрічаються навіть корови та коні.
Куба
Мікрорайон Куба знаходиться по сучасній вулиці Максимовича. Цікава та водночас таємнича назва мікрорайону має версії створення:
одна із них полягає в тому, що дану місцевість почали заселяти в період Карибської кризи (1961 р.);
інша версія полягає у далекому (біля лісу) та затишному (далеко від транспорту) розташуванні.
Район Вишенька
Величезні простори району вміщують у себе мікрорайони. Зокрема назва “Вишенька” пішла від назви однойменної річки. Район почали зводити 1962 року.
Келецька вулиця
Вулиця має назву в честь міста Кельце (Польща), у місті Кельце теж є вулиця Вінницька. Раніше називалась Спартаківська, Богемська (напевно тому, що тут прогулювалась богема – багаті та відомі люди).
Славянка
Мікрорайон, який вулиця Келецька розділяє на дві частини, а саме в районі Вулиці Лялі Ратушної. Назва Славянка походить від назви сорту яблук, що напевно тут зростав у садах заможних жителів. Славянка була заснована наперекір Єрусалимівці. Тобто, щоб відділити заможних від бідних.
Чорнобиль
Розташовується мікрорайон Чорнобиль між вулицями Келецька та Барське шосе у формі трикутника. Останній мікрорайон Вінниці, що будувався за часів радянської влади. Частина будинків була збудована після трагедії на Чорнобильській електростанції. Ліквідаторів наслідків трагедії було заселено в декілька будинків мікрорайону.
Звісно, в статті ми не згадали всіх мікрорайонів, що є у місті. В статті згадані лише райони з цікавими назвами, що доповнюють колорит та атмосферу Вінниці. Запрошуємо відвідати кожен із згаданих мікрорайонів та насолодитись архітектурою кожного з них.
Будівельник – одна з перших професій, яка з’явилась та розвивається разом з людством. Завдяки розвитку технологій виробництва, сьогодні ми маємо доступ до широкого асортименту будівельних виробів різного типу Але варто пам’ятати, що всі вони різняться між собою за показниками якості та областю застосування. Тож обираючи будівельні матеріали у м. Вінниця на сайті https://buddo.com.ua/, в першу чергу варто враховувати тип товару та його техніко-експлуатаційні характеристики.
Фундамент – міцний початок
Без основи жоден будинок не може вважатись надійним та безпечним. Тож вибір матеріалів для фундаменту повинен грунтуватись на його міцності та стійкості до руйнування. Незалежно від типу та технології формування цієї частину будівлі, для робіт обирають:
бетон: підходить для монолітних конструкцій, що заливаються безпосередньо на місці проведення робіт. Його перевагою є можливість реалізації проектів різної категорії складності;
цеглу: підходить для малоповерхових будівель та возведення цокольних елементів;
залізобетонні вироби: дозволяють пришвидшити початок виконання робіт, відразу готові сприймати навантаження, забезпечують рівну площадку на будь-якому ландшафті.
Важливо також враховувати наявні природні фактори, що можуть вплинути на цілісність фундаменту та його довговічність.
Асортимент стінових матеріалів
Стіни будинку – найбільший елемент від усієї конструкції, тож і будматеріалів на їх формування потрібно багато. Від їх якості та міцності залежить надійність готового будинка, строк його служби, а для житлового фонду ще й комфорт власників.
Основними матеріалами для зведення стін слугують:
Цегла – найбільш популярний спосіб будівництва.
Дерево має бути спеціально підготовленим, також є вже готові дерев’яні конструкції, що пришвидшують темпи будівництва.
Газобетонні вироби можуть бути різних форм та розмірів. Мають основну перевагу – порівняно малу вагу при незмінно високих показниках міцності.
Залізобетонні елементи дозволяють формувати будинок цілими модулями.
Блоки з керамзитобетону: легкий, універсальний, безпечний матеріал, що дозволяє будувати рівні стіни з мінімальними втратами сил та часу.
Більше третини від загального кошторису будівництва йде саме на кладку стін. Тож тут важливо обрати найбільш вдале поєднання якості та вартості товару.
Підлога має бути надійною
Одним з найбільш навантажених елементів в будинку є підлога. Тож перш ніж подумати про її естетику, враховуйте стійкість обраного покриття до пошкодження та руйнування:
бетон може слугувати довго та витримувати значні навантаження, але вимагає значного часу для застигання;
дерев’яна підлога має бути сформована поверх міцної та рівної основи, не терпить вологи та наявності мікроорганізмів, комах, шкідників;
паркетні плити викладаються та обробляються фахівцями в кімнатах з низьким рівнем вологості;
плитка різного типу та розмірів також вимагає наявності рівної основи;
мармур більше підходить для будівель, не призначених для постійного проживання: торговельні комплекси, бізнес центри, будинки творчості і т.д.
При виборі не забувайте, що підлога не лише витримує навантаження. Її покриття також має бути стійким до механічних пошкоджень.
Дах – останній в черзі, але не за значенням
Вже багато десятиліть основним матеріалом для формування дахів виступали шиферні плити. Вони мають великий строк служби, але доволі крихкі при монтажі. Тож сучасні дахи покривають більш універсальними виробами:
Ондулін – повністю органічний варіант кровельного матеріалу, що має порівняно малу вагу, більшу пластичність та стійкість до агресивного навколишнього середовища.
Черепиця – здавна застосовується людиною і має високі експлуатаційні показники. Основним недоліком цих виробів є їх відносна крихкість та важкість монтажу.
Профнастил – має оптимальну вартість, дозволяє зменшити час на формування даху.
Вибір того чи іншого матеріалу також повинен враховувати кліматичні умови місцевості де виконується будівництво. Тож радимо робити свій вибір, спираючись не лише на показник вартості товару.
